Час  мінливості  і  непевності,  
мов  сипучі  піски  —  реальності,  
відлетілої  одностайності,  
спотикання  подолом  темності,
щоб  спішити  вперед,  де  гамірно,  
від  осель  із  сумними  ларами  
чи  в  гіпнозі  людськими  хмарами
за  сопілкою  йти  із  Гамельна.
Час,  в  якому  дражливі  жителі  
починають  війну  за  спогади,
бо  підламуються  світогляди,  
мов  античні  колони  Крітові.
Обертається  у  зацвілий  крам  
спадок  той,  що  дідами  зібраний,  
світ  —  у  хаосі,  наче  зібганий.  
..."Ще  не  було  так",  —  видається  нам.