Звикли у світі сиві вдівці успішними бути.
-Тук-тук, - тут хутір Мудрих душ. Ти, чистун? - Крюк клумби!
-Грюк! Стук! - Зжужміть мужність в пунш, пливун - з дюйм.
- Ви, служки-чистюльки? - Ми - дужих бур!-жуїв! - ух, сумнів!
-Ви, всі відчуживні, вільні кликуні, жлуктіть цю білу цибулю.
- Присутні, вдуйміть, цих курдючних круків! - Приструнь пустунів!
-Хук! - відсутні діти. - Усім вийти з бусів. Ви, чужі, відійтіть.
Тлумуючи глузди, знудні вузли скуймили вниз.
-Ми, всуміш- три вдівці, - діти співдружні в кружі мірчуків.
- Ви вийшли з трибуни в тузи-буйки, і втузлись в мундштуки!
- Ку-ку! Грузькі в кургупузі. Усім увійти і вткнутись в двигун.
- Бульк, гульк, - в структуру чубучних вірусів в румі-трюмі.
-Підсудні, уніки-круки , в лузі зустрілись, - зникли у річці.
-Гризуни здійснили спілку удівчих вилюбків з люксів. Ви, гуни!
- Ці співіснуючі руки в підступі мук схукнули дурними з тюрми.
- Ці, фрукти-цвіркуни, тут злились, - диви, тут виширюють їхні тіні.
Тільки витруйливі музики укривчують ці лютні дні.
З ними вишкульний буйвіл-гуцул, - білі тіні слідують, ди, білі тіні.
Тіні-близнюки з вічних учнів в підкрильні бірулі брил. Білі-білі.
Тпрукнуті вісі в бурній культурі, тут - їхні візійні трибуни.
Співдуші куркуликів шушукнуті у стимулі стуків віщунів.
Притулки півлюдські. - Ви, бинтюки, з кутів мультисвіту.
З гульбищ вибиті в культи, - гульк, - бульк, - з-під впливу.
Буль-буль, - ми вирили тих, з ким пили і пити будуть ці вулиці.
Зуміли втілитись в тимурів з усіх внутрішніх зміїв
-Друзі, свідчу усім укупі - ми вінницькі тіні - куркулів.
-Ти, інсультний злюк, прибув в цю глибу притульних.- Літун!
Цидульний у світі кумирів! Вмить, прибув ти сюди! - Крикун!
Тут суд-скрипун зсутулив трійку. Тут трійці, вдівців убили,
усіх тивривців з іссик-кулів, усіх гуцулів - за вісім віщих титулів.
-Інсульт, пульс! - У приступі думи убили всі змісти і смисли.
Від білих відвідунів пішли жирні свині у вибір вістунів-відунів.
-Тільки ти, сміхун фундиків, зміг ці писульки в дію збути.
Ув цю збірнику, тут, клінічний притлум, - ти, їм нудний чи рідний?
Твій пульс з присюрбутніми. -Пульк-пульк! Пульк-пульк.- Хитрун!
Підкріплюсь! У підхід вивчу ці дві щилини мук вбитих. Шпигун!
Скриту цю вбивчу циклічність і вбиту міру слізуючих світів
зсутулили тіпун-тіні. Скультурні тіні. Тюльні тіні. Вічні. Вічні.
Відтулині з вулиці шушуни збудили гулі-гулі людських гуртів.
І зчулись трійці вдівців від убитих людців за вісім віщих титулів.
**********************************
*Щодо очевидних деталей творчості.
У моїй ліроемі використано
{о-е-є} -екстраголосне асонансне віршування -
це верифікація художнього поля
у вигляді текстової інформації автора,
в якій домінуючими зв’язуваннями
лінгвістичних фрагментів тексту є
голосні звуки: о, е.
Як правило, постійно шукаю різні
лінгвістичні степені свободи
та наявні можливості
в усно-письмових ресурсах української мови,
аби продемонструвати десять основних способів
екстраголосних асонансних віршувань
із двома домінуючими голосними звуками,
а саме маю зараз такі надбання:
1){І-И-Ї-У-Ю} -екстраголосне асонансне віршування
ЗРАЗКИ:
А)звикли у світі сиві вдівці успішними бути -
https://poezia.org/ua/id/51307/personnels
2) {І-И-Ї-О-Йо} -екстраголосне асонансне віршування
ЗРАЗКИ:
А)Чого ж ти, покров-ріко, -
https://poezia.org/ua/id/51347/
Б)дніпровські рибні промисли -
https://poezia.org/ua/id/51334/
В)О, щирий візир, тобі орлино-кровний шиншило,
https://poezia.org/ua/id/51257/
3){І-И-Ї-Е-Є} -екстраголосне асонансне віршування
ЗРАЗКИ:
А)Ексцес. Хрещений квітень вельми теплий ввечері. -
https://poezia.org/ua/id/51354/
4){У-Ю-А-Я} -екстраголосне віршування
ЗРАЗКИ:
А) в акурат, тут закуска, русява-замазура, уваж.
https://poezia.org/ua/id/51186/
5){І-И-Ї-А-Я} -екстраголосне асонансне віршування
ЗРАЗКИ:
А) З тих пір зігріта пітьма Вінниці. Навіть як відьма.
https://poezia.org/ua/id/51260/
6){У-Ю-О-ЙО} -екстраголосне асонансне віршування
ЗРАЗКИ:
А)дуб-могун. кум, у кутку. чопурухнув цокотух.
https://poezia.org/ua/id/51253/
Б)от, чудо, йойкнуло! ворон-глум. рух-круть-з-рук-руль.
https://poezia.org/ua/id/51239/
7) {О-ЙО-Е-Є} -екстраголосне асонансне віршування
ЗРАЗКИ:
А) Комерсент-технолог кореєць Йове Феокт, ото вже ловець,
https://poezia.org/ua/id/51382/
8) {О-Йо-А-Я} -екстраголосне асонансне віршування
ЗРАЗКИ:
А)брамо, поглянь на гармаша, -
https://poezia.org/ua/id/51340/
Б)вокзал. час гнав нас шляхом до золотого. бовтанка.
https://poezia.org/ua/id/51308/personnels
В)панас, ось проща, я також одна
https://poezia.org/ua/id/51209/personnels
9){Е-Є-У-Ю} -екстраголосне асонансне віршування
ЗРАЗКИ:
А)У четвер у мене був дух Едмунд, -
https://poezia.org/ua/id/51367/
10){Е-Є-А-Я} -екстраголосне асонансне віршування
ЗРАЗКИ:
А)мене вже немає. є - Мазепа.
https://poezia.org/ua/id/51351/
Б) Аве! Галас. Браття! В браслетах.
https://poezia.org/ua/id/51351/
*********************
Читач Гонкур Андрій запитує, які стани творчості мені притаманні, як вони вплинули на якість афективних текстів?
Відповідь. 1) Молода завзятість та радість творчості в юності сьогодні перевтілилася в шок від творчості. У мене зараз немає минулих доріг, якими в юності сміливо крокував. Я пройшов через штаби смерті, я ледь переліз через реальну війну громадських інтересів. Здається, у своїй творчості рятувавсь від тих, хто покликаний жити в паніці і повного розбою мого матеріального світу. З власного досвіду мудро констатую про неоднозначні манівці свого юнацького самопошуку якогось надтворчого, трансцендентного методу в поезії; його немає, є тільки шлях поета.
2)Зустрічаю часто межові стани пробудження голосу духу в стосунках з поетами-діагнозами, «поета-арештантами», « поета-емігрантами», для мене це потрясіння від натхненого, заангажаваного поета-лицаря, що самовизволився з літературного оточення і літає над безоднею.
3)Впадаю в катарсисне самоочищення, веду шлях манівцями в подобі поета самітника, після афекту повної самореалізації і мене знайшла кривава помста за нереалізованість «осмислення проблеми помилковості при будь-якій сталості міркувань». Свободи творчості не існує - це ілюзія.
4)Треную мислення через самоінтерпретацію найкращих трансцендентних досягнень літературного спадку, вивчаю наше сучасне філософське епігонство, інтелектуальне графоманство готових знань, плагіат різних верифікаційних способів віршування. Інноваційне он-лайн-віршування набирає повних стрімких обертів у поетів-стрімерів.
5)Відповідальне озивання із духовної самоізоляції до невидимого світу ефективних «скалічених поетів», спрямування вольових потуг до проблемної "потворної" творчості, заплутана втраченість експресії «невидимого» життя, концептуальна програма на непристосованість до умов екологічної творчості в суспільному концтаборі ілюзороного щастя і добра, мрій і надій. Не вірю навіть самому собі. Писати в поезії вдається багато що? Шукаю в творчості прогнози і метаморфози нашого часу...
6)Переосмислення персональної мережевої байдужості до будь-яких гуманітарних знань поетів-стрімерів, виявляю свою нелюбов до однозначного інакомислення, часто маю болючі тризни їдей «голосу мови», бідкаюся над трутизною життя в рідній мові, недочекавшись штормів натхнення, проте втративши тиху душу і спокійне серце, заходжу у вічний інтернет-пошук в собі реальної «людяності».
7)Впроваджую деструктивний метод в реальне описування будь-яких подій, нав’язую боротьбу зі смертю персональні відчуття ліричного «я», проте маю справу з тоталітарним «культом унікальності» страчених поетів ХХ століття та тих поетів, котрі залишили спадок ще від часів Гомера.
8)Пишу системні гомерівські спогади молодості та потужні екструктивні плачі, проявляю ідейний гнів та конструктивну розпука від творчих надбань, маю внутрішнє голосіння, ховаюсь (таке собі зовнішнє дистанціювання) від жахіття, жаль, що моя орнаментально оздоблена туга страждає «двоголоссям», у мене постійна внутрішня зламаність синтаксису у творах, я чиню репресії до свого покликання, чиню самопохорон поета в собі. Проходжу багаторічне інтонаційне «мовчання», практикую закриті рефлексії над джерелами духу, отак ведеться циклічна дезинфекція емоцій в просторово-часових вимірах останніх афект-текстів.
9)Наскрізь просякнутий внутрішніми нотаціями, риторикою домовленостей-договорів з совістю, моралізаторством через стид-сором, іноді виявляю дарчі від натхення з оптимістичним пафосом, з повсякденним і побутовим звичаєм тавтологій буття, у мене йде дискретитація реальних пошуків екзистенційного «ради чого мені цей хист?» Самовиражатися можна за межами поезії.
10)МЕНЕ ПЕРЕСЛІДУЄ синдромне відчуття масовості поетів, таких як «Я», розуміння парадоксальності обставин «дивакувасті» в поетах, які ми - порожні в імітаціях та симулякрах. Одягання на голову колючих тернів вторинності та духовної злиденності. Кому ми такі треба?
11)В режимі метафоризації платформ творчої духовності я прочитую тиради в сторону порожнечі духу, ловлю себе в імітаціях живої душі та якогось гордого прагнення до богоцентризму в ній, в маніпуляціях з вірою у мене повний гротеск, як в обставинах піарного спілкування, відчуваю екстрапаральність розтроєного життя - колись, зараз, потім.
12)Маю персоніфіковане розходження з протипами «бездарності» в собі та з реаліями можливостей самореалізації людей, будь-де, чи на війні, чи під час відкриття «відмінного» світу речей, чи розуміння і осмислення «невинної» смерті побратима, чи невлаштованого героя після громадського обов’язку захищати свій край.
13)Наразі у мене сон заплутаності, стан віртуальної аватарності, якась медіумна летаргія почуттєвого світу, бачу освітлення проблеми перед маяком пандемій, біологічних-аварій, бачу простір під час клонування екзо-хвороб, під час акцентуацій потріпанної душі наших героїв.
14)Фатальне очікування неоднозначних проклять щодо "наймитування" духу і зараз сповідую зниження активних відносин з тими, хто готовий ці прокляття оголошувати мені. Відчуття самовинуватости в "темних" протиріччях і в "чорних" суперечностях, у мене проходить внутрішня чиста самоспокута за попередню абсолютизацію ідей в поезії, якась така повна примарність та ілюзія точності будь-яких однозначних міркувань в поезії. Маю розшарування свідомості на кластери. Виявлення турбулетних внутрішніх істот , що існуюють в мені, котрі змагаються за невидиме життя «в середині, в мені самому», «поза мною(під мною, збоку мене)», «на межі між мною і світом». Справа вибору за мною. Хто я - конструктор самого себе, чи річ, якою до сих користуються люди?
|
