Веселі синички ні нижче церкви,
ні вище спини жертви війни-епідемії.
Мертвий фікс сестрички лине в стихії
режимів з ери перевертнів.

Безкрилий ціп ще мріє,
перевипестити всіх переселенців
в електричні скрепи віри світів.

І ти вже, прийти, грецький  піп,
зберись звершити березневі зміни
лементів з центрів-пресвітерів.

Тихіще, цей мирний місцевий степ  
з кілків діє в інтерес хвилин
під виритий рів і під ценз війни
під вибитий рід вірних із сіл.

Лихий Сергій, ти зжер все і ти пишеш
триперстій жертві, Беллі з Женеви,
неземні СМС-підписи,  
чи не бере тебе свій вік
в біль лишеньки, і все їм не те.

Цивільний Ернст перегрів срібне вітрище
в техніці, і в чехині Джемми дім свище в Відні.

Відкритий метелик Федір хитрить свій витвір
в центрі фейків Інесси в месседжері.

Великий Семен несе свій петрівський хліб
під вимисел всесвітів дітей Гликерії.

Ніжний Пилип іде сердити й перечити
висі від бід звідкись зігрітих лебедів,  
їм ще діє прибережний перехід Ельби
без віз в небесний вхід Єви.

Білесенький  перевізник Сидір
ні где і ні з ким не лежить  
зі слізьми між твердих брів при кривді
в ренті, крім в безмежжі Берти з Швеції.

Велетенський Єфим знищив міст
під місце чесній Килини і вивіз
геть цей перевіз від імені  біди
із весіль Вінниці під певний чин схем.

Дикий Ведмідь Денис тисне
тісний хвіст ведмедиці Кірі ізЧечні
і геть не сміє бігти в двері з нелині  весни,
він ще не сміє нестись під швидкий,
сивий  вітер кривдити всі ігри-бійні в Інтернеті.

Перед вечір щирий лис Генріх з ферми
чинить свіжий сир бідній величенькій
Євгенії з Німеччини, невби тільки  
темніє в шестирічній бійні світів.

Легкий житель Землі, Северин в Києві,
втретє пішки переніс свій етикетник
з міліції через біль піднебесних віршів
пильній Вірі з Бельгії в її смішний сервіс
зрілих стилів, і  не склеїв ще він  зі сильних
слів безсилі ліри втіхи в Христі і Біблії.

Невеличкий Еміль з зелень-вежі живе
під виїзд із сім’ї рідної сестри Регіни.

Злий Веремій  держить зігіріте місце
світлій  приміській Терезі при печі в Вижниці.

Ліпший Климент змінить всі дибки
всевишневих терпінь привільній Христині.

Лишень хімік Михей тихо перебіг  
стежинки в житі Стеллі,  і сміх і гріх,
весь в зерні, чи ще їм зійтись
в четвер бігти в вересні.

Не вчивсь Гліб, він ще не вміє
вершити життєвий трепет плечей  
живенькій Сільвії, не зміг щецей хижий
і впертий  стерти свій піт,
Всевишлній не піде в різке піке,
не зійшлись їхні петельки в житті.

Ще цей нетеп Дементій зі свиньми
б’є  вересневий глек Хіврі і кричить.

Нині пече  нічний вилиск беріз,
здібний Вікентій вилічив все,
і не жде перемін від Лесі,
ні, стійте, лише шелехніть літні
сили під берег в цей гніт,
і в шепіт тебе ще сильніше
візьме цей шелех-світ.

Вищий Бенедикт, це ти  біжиш
з гречки і виєш сміливій Риммі
в передерії, в низині,
без них, ти всіх Всевішніх не відведеш
від сербських звершень в біді.

Лисий Євген  верзе ні те, ні се Лілії,
не все те смішки війни і біди.

Веселий Фелікс не вміє перекреслити
верхні ціни Нелі, їхні діти з війни - це квіти.

І лише трепетний,  релігійний
Терентій дише в свій бідний ківш,
він везе нелегкій леді Мілені
свій незвичний світ з Чилі.