І
Вій не тут. Будь не там. Вчусь тут над сил.
Герць. Силач.  Чепурний. Галас. Крик.
Гвалт. Буча. Шарварок. Трясця. Чорт.
Глум. Гаспид. Насмішка. Гожий. Толк.

Гріш. Глитай. Гладшає ситий круть.
Як брат, то май свій хліб без куль.
Десь там ткач цих жит. Стій рай тут.
Злість, ти ниць - чернь те, що вб’є честь.

Про  тебе гонористо вищить  щось верх.
Хід  згуби. Каверза, - хитро зміг.
Рок. Грубий. Єхидний. Реве шум.

Гонг. Тачка. Пістряний гравій. Плач.
Ти мрій всі дні. Без сліз, без рук і ран.
Стям цю віль в цю стеж. Мій край - без меж.

                       ІІ
Тож квит. Все спер. І втік від муз, - геть.
Рінь. Річка. Пірнає тачка в пласт.
Спис. Шматки. Попівство зблідло. Схуд.
Звук з хапцем. Опісля. Хапун. Слух.

Рев. Свідки. Розбився літак. Хлів зніс.
А чи ми - мов плин - під звук винтів?
Ця звор, як ще той рій зі стьмар і хмар.
Люд без мов. Ой, без меж сій жаль у степ.

Пил. Труха. Тайкома. Вогню тріск.
Час. Пора. Помилуй. Далі труп.
Прах. Паски безпеки. Важкий стан.

Су. Сила вражає. Предмет. Річ. Фарш.
І в ті дні дбай про тих, хто жив тут.
Твій дух стер щем і честь. Це чар трьох.

                 ІІІ
О, ти без крил, крук. Град у нас б’є страх.
Без руки  курдупель. Жменя ось.
Стік. Кров. Пригорщ. Пригород. Горе всім.
Блуд. Склад заліза. Прикро. Злюк.

Схов. Серце. Примара. Кісток ствір.
Чуй світ на смак. Вник я в яв. - У лжи лють.
Ти шкет. Зверш хоть за них путь в ніч зорь.
Ну, що, друг, жаль, сказ, - хлоп! - слід із бід,

Так ще в суть літ - вій ллє гниль із пнів вільх.
Що за зміст? Чи ти зміг  би  знать смисл глиб.
Як без слів? Як твій рот сто раз з’їв світ.

І от мій сум - мов так би хтів … не вспів у смерть.
Біль втіш. Я ліг спать. Степ. Тут ще був змій.
Не гай день і ніч. Яч! Хміль і хліб - то бав і хіть.

    IV
Час встиг у сон-щем. Вій, їм путь зі слів у ріст.
Та час - то тим зась. Шум втрат. Плач віч.
У них є в’їзд в ніч кобз. Ти трем душ.
Шлють при свід. Цвіт. Віч-на віч - рів.

Чи ти - біль мій, чи ти гнів мій чук! Гойя, стяг!
Блиск і бринь. Дощ з-під брів йде. Ще сто зрад.
Ти май стям, вся суть втрат - жага душ.
День за днем у них не те щоб жах! Крах.

Як ти? Я вщух. Я йду в згук з-піід хмар. Ось, ти ор.
Мить. Тріск. Скрізь струс смут. Це той, хто згас.
Ні меж, ні дна, одна гійя. Взірець, та не той.

Бій трьох, то сюр. Та рип і свист рве ліс.
Танк. Щей ніс, - чи вовк, чи тигр, чи лев.
Стис шпак ціп. Джміль  із дуг - в дуб. Вбив.

                        V
А крім них, хоч як, - це ти і я. Біг у степ.
Щоб той спів куль зціп від злив. Свист.
Пшик.  Сить кривд. Жур гне світ. Вщух.
Із прірв у шал. Із прірв - чи то на хрест.

Раз, два! Шпок. Хоть сам без пахв цей склеп.
Тхне лук скрут від війн. Чи я так вмів би чуть.
Міст. Тік. Гай. Степ. Трах. Бах. Вир.
Чи вже без сил мій тракт. Гуц. Бач! Муть.

Хвиль зваб. Дон дбай про біль і треп.
Чи це він чув цей звук струн. Чи це бот?
Де-не-де цвіт. Вкривсь світ. Струм і піт.

Ти ж муж. Хоть сядь, та не плач. Ніч.
Не та честь, не той чар. Це схід сонць.
Злюй. Грюмть. Скуле цвітр. Двір, яр, горб...