Опубликовано: 2021.04.02
Поэтический раздел: Философская лирика

Алексей Кацай

часотраса

машинами часу роздовбало простори
машини в’їжджають в чорні дірки  
брудом радіації обрій захльостує
зоряні зливи лишають цівки
на склі лобовому подряпаному небом
що розкололося на хвилини й секунди
на серпантинах
огорнутих крепом
у порожнечі в щільність корунду
і у часі мандрівники
зчепивши зуби
здираючи зі шкіри тюнінг долі
пригальмовують швидкість розгуби
та анестезують рани вчинків і болі
часотраси що розчиняється в тілі
у зморшках звивинах та нейронах
де сни зорельотні та осиротілі
калюжі лишають на ночі гудронах
у райдужній поволоці мріянь
а рух наповнюється чимсь білим
як сніг що вранці нападав на ріння
химер билинних і химерних билин
на котрих розкинулися роз’язок фрактали
й повільно немов зіркоутворення
розпуття доріг
обертаються на спіралі й помалу
перемелюють крони й корені
деревин на узбіччях слідів-палімпсестів
у пил що в коліях від дитячих візочків і дрог
зліплюється у глину

часотраса змішує різновимірний всесвіт
і в потоці людини
сонць пульсують машини  

2021
© Алексей Кацай
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/52518/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG