Злидні з очей полуду зняли. Отсе, фейк.
Учора лихварі впали на нашу землю з неба.
Сьогодні на  олігархів йде золотий дощ.
А тут наш президент упав зо всіх чотирьох.
Навколо мене шастають пащі людоловів.
Міняють рибу на гроші. Косять капусту.
А кацапи знімають рогами з неба зорі.
Зникла золота серединка моєї сірої душі.
Так з одного маху на майдані зняли бучу.
Зрозуміло, що народ знає собі добру ціну.
Будь-коли і будь-де знає, де раки зимують,
і покаже очима усім, де раки свистять.
На всі темні ходи протягне лихе добро,
і на відкриті виходи протягне зелених мух,
з яких витворить нового нетямущого слона.
Аби не іти з літ, моя кохана змінить
клятий гнів на білу милість. І роздивиться.
А я вже спавши з лиця, лусну серцем,
та зітру з очей зморщене диво моєї хати...
І злидні злиже, змете всю вражу наволоч,
і навіть, Божевір, як вийде з наймитів в рай.
А ти, чумаче-поете, із пекла махнеш
до базару навпростець, купити байдак.
І прикаже новий нахід коротко прожити.
Зло взяло мене, я зловив себе на павутині,
Поламав усі  міцні вудила, котрими
з кондачка ловив золоту рибку.
Точно, з'їхав з ґлузду ти, пропащій чумаче!
Золоті пілюлі зітер на дрібнюсінький порох.
Розвіяв його під галас дітей у степу над Бугом.
Справді, немає жодної правди у досвіді,
а є лише здобутки божевільної свідомості.

Казна-де поділись бом'яки на тарадайці.
Ось у блозі ковтає слину наш подоляк,
верещака-позичайло на Ямайці,
отак голякує на хвилях коршаком,
з витріщаками на радіомаяк в Сінаї.
Однак, західняк, потіпака-міняйло в ютубі,
це в Шанхаї, ото вже маніяк був на первак,
з гультяями бурлакує на гідролітаках.
Опана, степняк, задається розумака
на  переляканих мертвяках в тік-тоці.
Натощак водіяка-закидайло закляк
серед вовкулак, сидить шапокляк
небораком на Гавайях, ну вже воляка.
Як-не-як, східняк, тузяка-дрімайло
копає кургани тюрьків-рубак
та вихваляє зграю гольтіпак на Алтаї.
Ай-ай-ай, скотиняка-самурайло козакує
з холостяками-гайдамаками, в Уругваї.
Бодай в інстаграмі земляк-набігайло,
на Малаях, бач, на дурняк з лобуряками
в особняках, гай-гай, з водограєм.
Сяйво фейсбуку, поліщук, моряк-волочайло
з нанайцями відьмакує в клоаках шахраїв,
постривай, це ж байда-гультяй в злидняках.
Галайстра з недбайлом по-шахрайськи
підшив спадок файних вояків-баскунчаків
на ельдорадо, де розм'якло на майках
райдугами торнадо над брехуняками.
В Колорадо зараз наш шкандибайло
з калатайлом на хазяйстві у лейброзбишак.
Байдужий неборака позивайло
з підлипайлом на галай-балай під ентузіазм
найнялися до задирак джазувати
на парадах, на маскарадах, на базарах.
Оце оказія, позалазити в мережі в казна-що,
надибати наше сором'язне скупердяйство
в богобоязненого обжирайла-розтягая,
котрий в люб'язних лазнях грає м'язами.
Який ще маразм в наших мережних оазах?
Наше лабазне сяйво пролазить всюди,
як в казочках-майвах літає
без дороговказів, зайве казати, бо
таке заразне та куртуазне в благообразії.

З доброго дива виникла курява під пафос,
настав час зелених вулиць, тридцята весна
для закоханих, вродливих, щасливих вінничан.
Годі на теплих печах зади гріти.
Над плямистим Бугом казиться
 з жиру пиколикий сокіл-потвора,
 не чує землі під собою, втратив нюх,
збився з пантелику зводити рахунки.
Мурло переймає щастячко у наркоманів.
Збиває пиху, блукає радісними вулицями
бурло, орел-інкасатор держбомжів-зівак.
У центрі служби полюють на колективний
імунітет носіїв китайських штамів вірусів.
У зашморгах маскарад лютих очей гніву.
Заячі душі в масках зганяють оскому.
На бульварі знайшовся новий айфон судді.
Зідрали  шкуру з голодних ціпок за нього.
Тиск тупих поглядів - поліцей в напрузі.
Це вгашений квартальний бос на заставці.
Мертва хватка прочахлого дивує комах.
Зарубай собі на почервонілому носі, бо
я за словом до гаманців з грошима не лізу.
Мільярд невисаджених дерев до ювілею.
Клоун із кіптяка зіграв піаністом-віртуалом.
Тепер віртуози не танцюють нашого гопака
на роялі у кущах. Розвалюється збудоване.
Комічні гримаси очей перелякали майбахи.
Цей вирлолихор куролесить ликомухою,
зігнув у дугу об'їздні вулиці в срібних шибках,
З відкритим забралом  вітає сильну хворобу
скаженою муркою на стріт-піаніно.
Спантеличує та казиться халепою
вінницьких ринків по всіх нишпорках.
Заламує ціни, йому ще закони не писані.
Бо після навали біженців зі сходу
в старому аеропорті проводять джаз-фест.
Дурак в мудраках бачить віп-смертинячку.
Заплуталася бубочка, зводиться на свої
ноги під  ногами високих дядь.
Із жару в полум'я вистрибують монстри,
ефемери звалюють із  самоімперії зла.
Гадюжник переводить данину бандюкам.
А тут могильщик грає реквієм розваленим,
бо йому видають премію в офісі іграшок
заклятого олігарха  коломацької січі.
Зустрічаю знову п'яного кібця, взяв за барки,
 багато провокацій заклав за краватку,
аж в носі крутить від запаху сала,
злітав за тридев'ять земель і присів
на даху мерії, від такої спраги збитка
тошнить після візиту в Прагу.
Гадом буду, я визволився, містере гольдвуд.