Смачні наминачки достиглих яблук в раю.
Двірник в чагарнику вишень розлаявся.
Відкритий душею пантелик прозяяв всю ніч.
Зграя в саду  лик тіней з шматками серця.
Ясний мандрівник - зайшов у вмираючі
 квіти по запаху, він дійсно сліпий самітник.
Прояв сприймання, у свідника конаючий пульс.
Нашепти присмерті. Розгардіяш дум. Йому вже час.
Витівник невстигаючого вітру занапащений.
Зашморги жарту веселять хрящики,
комашечки страму в пащі їжака,
Первородяща страждаючого стиду.
Старий льох. Невже. Сіно на даху.
Золотий гай осені розбурює
голодну звабу юної в путящий нюх
серед ляских яблунь, груш, слив.
Чарівна хміль, благий рай без пристрасті.
Прямий зір трьох жаб на  мене, які три цабе,
а  на благородну молодість досить шпаркі.
Розмальований начіс в тришаровий туман.
Пахкий запал латаття повороткий в озері.
Палахкий гламур чола молодика серед зірок.
Умащений сіянець скиглить росою.
Брудні брови такі бридкі, занехаяні.
Нестям глибокого подиху судомить ніздрі.
Сверблячка. Котяча вертячка. Нетерплячка.
Гордий вигин вуст і скіс щок, клекіт в собі.
Чистий, неймовірний захват почуттів.
Сльози. Лик гвалтівника. Блуд чарівника.
Знервований впіоберта мстить за втечу.
Засмикав язика в тайнику.  Чути позов.
Закоханий згорає від зустрічі святих очей.
Вдалий дотик руки, тіло струмить від неї.
Мовчазний погляд підвис в закохану надію.
Знаменний витвір інтуїції - непорозуміння.
Недоторканий простір збільшив об'єм віч і уяви.
М'який промінь пропік запах кохання бджіл.
Переляк після грози. Трем.  Смердить перегар.
Срібна блискавка ночі ще досі лякає курчат.
Крики. Гвалт. Дрижачка лебедів. Ласі хижаки.
Сад вивернув луну симфонії після джмелів.
Зосереджений схід променистим світлом сіяє.
Обвіночний вир зламує реальну мрію лози.
Захаращений. Критичний біль кривих верб.
Для черепах жорстока жестикуляція хвиль.
Повільну річку Буг перепливає змія. Пливе і ячить.
Запашна хмурашня в очах. Безстрашна комашня.
Подивись, яка розкош осені на роздоріжжі.
Несамовито-сильний день в руках силача.
Безкорислива мла давнини для сидуна.
Яро-лютий подвиг у витворі розкошолюба.
Гукає перемордовані спалахи щирий шал.
Он, дебело-кремезний безмір щастя в душі.
І не доведи, Боже, мене в нутро царини її.
Шалено-бурхливий злет кохання від землі.
Аж вість, для торжества відкриває врата.
Дошкульний вітер підняв справно птаха.
Дихнув прохолодою ранку околиці міста.
Безумно-пекучий мороз пронизав серце.
Моя селява посполита, як дядько в царях.
Страшено-могучий сором витягнув душу.
Дорога таємниця пресвітеру від сповідача.
Смертельно-прикрий поклик здалеку чути.
Поміж прижмурків жорстоко-клятий
сей вигук луни добіг до солободи.
Дзвонар, твій шпарко-дужий дзвін
між монастирськими стінами зник.
Не зри. Казна-де цей деспот-нишпорка літає.
А потвора-душа дівчиська закипає від сміху.
Несподівано сивий диктатор-сатрап пробігає
в лахміттях повз неї і жує находу пампушки.
Диво-дивне, ніби епатажне дуровисько.
Із пухлинами пуза - і одразу козиряє химерам.
Бозна-де твій гультяй-бунтар кочує-вештається.
Ріже правду-матку під владним гнітом волі.
Раптом сторч став дивак-кумедник, оце оригінал.
Диви, а ти чудар-химерник на ходулях дибаєш.
Курйозний. Зирить з явним задоволенням.
Очевидячки блимає на нього ненажречена.
Глядить, як він несе на руках якусь екзот-химеру.
Несе у вибалок Бугу, несе і цілує темні руки.
Принадна темношкіра дилда, дияволиця
 з війцем в очах, з відлюдкуватим
 вилупком силікону на вустах. Не із наших.
Дівуля перевернула велетня на кружало.
Дозалицявся вирло до опудала-дівчатка
на перехресті Діви Марії, Богородиці.
Яка лиха притвора-діваха в служницях.
Очкаста дебела чортиця, з фаскою на вустах,
аж надто товста, діжкувата в раменах,
наче дубова діжка меду для дідича.
А дівиця-фіва, файна діляга, штовхачка,
напівмажорка, немов бутль горілки
від сильного зла після довгого запою.
І тут є реальна справа для утікачки, 
треба повипрати садівника.
Ласкава каланчачка розстібнулася
перед вуйком-дурнем, - і жує жовтий
банан, цмокає. Щаслива, злегка прикрита шматтям.
Несподівано дурень дістає з карману огірка і гризе.
- Нащо ти живеш з діадемою на пишних грудях?
- Ой, чистий капець, і нащо така ефектна скучаєш?
З чистою подільською балачкою вона його вчує.
І все-таки парцелює ділом і розбиває собі серце.
Занепад хуторів з прикрасами та ласощами.
Все вільне і живе у місто на колесах дирчить.
Депресія здирників всюди. Бідує місто осудом.
Делікатний дух новосел дратує нову пристань.
Штрикають гаслами. Нарікають докорами.
Тріщить залізом патруль. Трясе деренчало.
Доймає. Шкулить. Дражнить голодранців.
Дебош на залазничних платформах.
Вантажники дотепно докоряють дійшлим.
У живому фільмі - пригони, дейкають утікачі
про дев'ятини за розпадом чорноти пекла.
Закиди. Картання. Перекори. Попрікання.
Знезаражують цей бешкет різкими девізами.
Кремезні гайди дратуються виявом місто.
Щодня боржники волають з народом.
Де завгодно дебош піднімають дебелі.
Навмисно міцні дебіли піднімають
на гамір спустошених ідіотів. Дерилюд.
Товсті  демонструють глибокі голоси.
Бряжчать, дзвенять, деренчать круті.
Терпнуть закляклі шайтани на деревах.
Криваві дозори. Шайки шархають уночі.
Шок тьми міста. Дивляться один на одного.
Пронизують зір блискучі зіниці балакухи.
Полум'яні погляди в тебе. Судоми повік.
Бордові поцілунки. Вродливі розхристанки.
Заніміли від оказії. Сокорить двійко душі.
Спряглися тісним цілунком, - як їм шкварчить.
Страх в їх очах. Паніка душ, аж повні жорна.
Відчуття гарячої шиї. Лящать пащеки згори.
Торкаються один одного руками. Ошпарені.
Темрява. Сполохались рябчика  з кажанем.
Вишневі. Калинові. Коралові. Гарячі вуста.
Сором палахкотить. Ніжність. Збудження.
Неохайно розкудлані волосся. Згорає нюх.
Прозорі обоє. Охочі вчутись
 і вгрузнутись в літню річку.
Дві ніжні душі потонули одна в одній.
Тонко проникнулись першим коханням.
Стихла нагвинчена волею злива натхнення.
Інтерес обох до з'єднання. Азарт грайливої.
Жаркі губи. Рум'яні. Багряні. Червоні щоки.
Видовжене лице вражає бажання. Жарілія.
Обвивають руки стан. Поворот. Осідлалась.
Вогка майка. Пругке підборіддя. Спрагла.
Напівроздягнена з оголеними грудьми.
Сама на собі, обертами треться тіло об тіло.
Жваво приручає, швидко грає підскорення.
Перехрещені гладкі довгі стегна рожевіють,
обжимають тулуб. Щиро обляглися обоє.
Пальці обшивають спину,
закохана прогинає зісподу натуру.
Розірваний проріз повітря і води
 тісно освоює дві плаваючі постаті.
Закохані ненажери в однім жаркім настрої.
Обхоплені пристрастю. Очманілі дві фігури.
Вийшли із вечірньої річки дві  русалки-білявки.
Обхвачені коханням міцно обійнялися.
Оповиті тривогами з невидимим трюком
у павутинні, під витівку хвиль на плечах.
Отрута від трунку. Тарсуються в пахощах.
Обжаті обіймами, постають спалахом крил.
Обтяжені двоє, примарно обіпнулись в обійми.
Гріх їх не тіпає.  Морок води у річці.
Ошалапучені спокусою бігають берегом.
Одуріли від шторму. Обдіяв їх хрип вітру.
Вереск любові двох файних поеток.
Зашарілі в них очі. Закохані вперше.
Жваві тіпання двох тулубів у воді.
Пробив її тіло струс. Жаданий тіпає торсом.
Устигла теліпнутись і заклякти під  колючий
струм в торсі. Оберт, нетлінне лихо, жива.
Підкорився жар нуртовища. Яка вона синя.
У серці вулкан клекотить.  Вся гаряча.
І раптом заціпеніла на березі річки.
Тріпнулася ще раз. Заторсалась второчена.
Форкнула пухка виснага. Аж тіло підкинуло.
Запріла в парфумах. Стомлені пальці вільні.
Усміх відвертий. Залами суглоба стурмлять.
Вискочила назад. Оторочена. Брунатна.
Потрійне божевілля шпарки лютує. Тріумф.
Струнка азартно пульсує тілом,
обляпує теплою водою засмажений живіт.
Забризкані ажурними світлячками  груди.
Звішені ноги з осей, - великі очі, вигнуті вії.
Знівечені чари. Розітнуті чуття. Розсічені.
Химекруття виснажених тіл. Стрес душ.
Спрацьовані голоси висмажені в ружі сонця.
Безсмертні обличчя озорює в теплій надії,
в радості, в щасті, в натхненні, в доброті.
Озираються одна на одну в попелі вогню.