Свята. Розсунулися стіни.
цвітуть гірляндами години,
і всі прийоми забуття –
тобі на вибір.
Знамення й вироки добріші,
ти приміряєш ті і інші –
чи не проломиться душа
у вищий вимір?

Щось похитнулося в природі,
у чорнім холоді на споді
теплінь довіри розлилась
рожевим плином.
Чи захлинеться в давніх ранах,
чи набереться сил незнаних
і попливе крізь океан
парним Гольфстримом?

Дні поглина святковий вихор,
але у збудженні є вихід
у світ інакший, де нога
ще не ступала.
У гущині нічних містерій
туди ведуть безшумні двері.
Душа так довго їх
в буденності шукала!