Де ми, Єво? Невже крутояр
Нам довіку оцей судивсь?
А куди ще подітись? - До хмар?
Чи до пекла? Чи ще кудись?

Тож живімо отут! От і змій
Кращим другом нам буде повік.
Вовче, братику гнаний мій,
Не гнівися, не мруж повік!

Чуєш, вої карбують ходу? –
Будем славу чимдуж співать.
В сяйві місяця руку руду
Здійме Велес – час хліб засівать.

Лиш в тривозі, як нелюд–рить
Наглим свистом твій дім опосяде,
І Свароже коло за мить
Стане пекла колом десятим,–

Станеш ти крутоярів яріш,
Всіх вогнів ти вогненнішим станеш,
Що аж згубиш божі дари
На дорозі до Чортостану...

І впадеш на Деміїв край,
Врониш меч, врониш палю і гак,
І омрієш яблук розмай...
– Так-бо, Єво?
– І так, і не так...