Ти мене на світанку розбудиш,
проваджати невзутая вийдеш.
Ти ніколи мене не забудеш.
Ти ніколи мене не увидиш.

Затуливши тебе від застуди,
я подумаю, Богові вдячний:
«Я ніколи тебе не забуду.
Я ніколи тебе не побачу».

Не моргають, сльозить вітрюганом
безнадійнії карії вишні.
Повертатись – прикмета погана.
Я ніколи тебе не залишу.

І гойдне височінню без сенсу
двійко фраз, що зіткались з усюди:
«Я ніколи тебе не побачу.
Я ніколи тебе не забуду».

Андрій Вознесенський "Сага"
(пісенний варіант)

переклад (с) варел