Світанку жар.
Чи то туман?
Чи димовище згарищ?
Клубочиться Глибочиця
за виднокрай тремкий, хисткий.
Невидима ріка,
руками морок валиш
та підриваєш схнюплені
кладки й містки.

З-за тебе вийде
дертим боком напівмертве сонце
і оберемок куцих променів кладе у гріб
з розбитим склом пригаслого віконця,
по вінця глушених набитий риб.

Сто літ не відчували рейки
вагітне колесо трамваю
що утворив тут оборонний мур,
обкладений мішками для джедаїв
з слідами від тату й тортур.

Бетонних блоків леґо
в авансцені
закаламутило проїзду вир.
Автівки рідкі,
засцяні від жаху, навіженні
шугають з миру в повний антимир.

Глибочиця-ріка, часовий вимір
не обійшов твій привид між горбів.
До тебе долетів підйомний зумер
й пульпітом ниє сьомої опів.