“Береза — дерево ледаще”, —

говорять квіточки та хащі.

То нащо вона в світі є?

Плодів корисних не дає.

Ось груша, вишня — справа інша,

Вони дарують людям їжу.

І в яблунькі в осінні дні

скарби хрусткі...”. Та навесні

(бува, по смугам криг кремезних)

приходять люди до берези,

відходять від дерев усіх,

збирають її ніжний сік.

То ж кожен з нас таланом рівен

і кожен Господу потрібен.