ЧЕКАННЯ
Хлібом-сіллю тебе зустріну,
Без обіймів і поцілунків.
Я чужа, нерозважлива жінка,
Що не знає команди «Струнко!».

Я багатство лісам лишаю.
Я щаслива, що любиш ти іншу.
Але щось непритомно вмирає,
Як у шибу стукає Крішна.

Розкуйовджена і розпещена,
І нагострена, наче ніж.
Як священно собі ми брешемо
На останньому із роздоріж…

Роздягається ніч стрептизно
На столі нездійсненних мрій.
Я твоя передчасна тризна
У подобі жіночій, земній.

Розплескалася чорна хвиля
Чоловічих розлучених брів…
Ти полюбиш моє безсилля,
Як зумів полюбити гнів.

Я б тебе приручила, скорила,
Я би дідькову мала силу,
Я б тебе, як Христос, любила,
Я б тебе проміняла на мило…