укр       рус
Авторов: 415, произведений: 44608, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2023.06.08
Распечатать произведение

Сергій Негода

Провидці світів

Новий опис тихої води,
що в чорнім хлібі проплив Дніпром.
Мій міст, мовби живий, в зрізі води.
Ніби привид-чорнобиль в Корогоді.
Кричить під ним військовий з Волині.
Його видно із золотих зірок. Ти живий.
Виловив  сонячний хліб. Дід - в сльози.
Мовчить. Він осиротів і поцвів, - мій син.
Срібний дощ протік із віч. Помоливсь.
Вирили мій потрійний корінь з гори.
Повинні розгодились, потім згоріли,
Мої гріхи - випивіли всі щоки ці грози.
Сполох вогнів пройшов  по толоці.
Крило  - пішло вітром в полі
зі своїм добром, змило в Дніпрі.
Хотіли діди щось виловити з води, ні,
розійшлись тихо, - просто готові лихі.
Чи ніби криві тіні вітчизни з віском свіч.
Коли ми, їхні покидьки, ходили по вишні
з білої ниви, ми вийшли, всі в крові,
повис рідкий цвіт - допоки вигорів хлів,
злий світ ворогів тріпотів в діброві.
Східний рій бісів. Продимів мій дім.

Хвилинко, ти щойно орлино зринаєш.
Гониш, хрипиш, рипиш, рониш, і спиш.
Оказіє, вхопи вітру, потрібно ризик в кіно.
Досить оцінок, одійти, не шипи,  це окопи
одну, хвилинку, ці смолоскипи з вихлопів,
 хлопчино, котрий вийшов з Джоконди,
колись біла дівчина рвійно грала в доміно,
мріями в чуттях воєдино з тобою.
Тепер болиш, відтінком митті,
 коли достойні стати дружиною.
Тепер дозволиш собі насолоди
з дівиобидою, і відрізниш ці потопи,
що з хвойдою перехопиш неволю вітчизн.
Господи, де твої привиди-родоводи?
Одні комоди, перешкоди, гібриди, шкоди.


Вівторок. Зірки. Вимолиш колиски 
і зліпиш зі слів три пророчі молитви.
Приспиш причини жити і зміниш чин і ціни.
Зціпивши рот, схилиш дзвони і голови.
Зболивши рими, зрониш тихо три вдохи.
Допоки відрізниш сороки і ворони, 
припиниш дивитись кіно в щіпці вороків.
Відкрити вікно, мов з ікони одвірок,
ці дірки і ті сволоки від водомірок,
дозволиш сліпим своїм вироки кінозірок
під цоки кнопок під очіпки скрипки.
Твій свідомий домисл проронить: Господь.
Мої зліпки з розкопів, з витоків вроків.
Ой, скільки мороки, опріснокі толоки.

2023
© Сергей Негода
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании