пам'ять мов ніж для бляшанки масної зіштрикує коливо слів навмання наче сонячне сяйво що зайве
вештатись містом зі снів про минуле за тридев'ять цілих земель втеча крізь ситечко для кави мільйон пробачень
коливання денних температур малюй темперою щоб всім було зрозуміло
онде тіло колишнє монохромне життя без прикрас прохолодної тіні
це місто знає все що було що є і що буде
атланти тримають крихкі покрівлі почуття провини
говори зі мною про все чого не існує але ось воно тут так треба
черги до модних кав'ярень життя неможливість смерті
все виникає з нічого отримує зліпок безодні
транспортування безладу з точки А в точку В всі мають щось вигадати саме цього нам не вистачало для щастя
всі мають щось вигадати стигле прохолодне життя навкруги ось твій квиток не загуби його