всі пісні цього міста забуті ми щоразу приходимо в пустку ось обриси істот доїсторичних
які жили тут колись полювали час швидкоплинний перетворив тебе на змія всі речі знекровлені вуста заніміли
промов хоча б літеру з цієї абетки смутку
ні руки мотузкою тіло холодним струмом
як струмком всіх твоїх театральних ангажементів
перетворюється на біль тому що більшого від нас ніхто не чекає
нас колисає Всесвіт у своїй дубовій колисці
істоти ці мали пазурі ікла ось їхні кістки вони одне одного з'їли
зараз ми сидимо там де був їхній офіс п'ємо свій раф життя безкінечне
всі пісні цього міста в твоєму пісеннику але темрява мовчання
була б жорстокіша за будь-який сон кохання розпач велетенські  будівлі
ось ти йдеш навмання кожна цеглина волає до тебе зглянься і захлинися
всі пісні цього міста обіцяли тебе