То не чьєсь злощасне дуло,
То покусувач-протей.
Вже з часів давно минулих
Карма скошує людей.

Тількі ж но підставим жмені
Залюбки та навмання,
Майже діло у кишені,
Як вона наздоганя.

Рятувались кіньми дармо
Дужи гетьмани, не раз
Бідував від тої карми
Славнозвісний той Тарас.

То зі страху, то від болю
Ллється з пір`єв, ллється з вуст:
"Доля, доля, доля, доля!"
Грець тій долі! Майте глузд!