зустрічний потяг достеменно знаєш ти де квіти відчаю мости відпустки що за рогом
класичним холодом життя сумна безпека велотреку
ось місто що говорить мовою зелених куточків хутірці відчаю
ми стрибаємо в класики з одного в інший туди де намальоване сонце
за жодних умов не можливе знайомство кажи що ти бачиш коли захлинається море
медузи історії сум розчиняють у пам'яті теплі відбитки на склі
кажи що ти бачиш ми визнали час не минає нікуди не йде все що тут залишається потім
його животіння квітчає розлукою слів пелериною змісту
ось це неїстивне життя цей історії розчин історій безодня
на все що залишиться після кошторису знижка
прощавай моє серце нас видало все що було