мереживо життя маленький сталий світ мереживо без плоті
за рогом все мине нас виховала тут ні зовсім не жага не юності отрута
за рогом все мине ми відбудуємо цей світ ну звісно відбудуємо його з усіх його уламків
збудуємо палац коли ще так спаде на думку щось прекрасне
прекрасне й непотрібне ти не пам'ятаєш світ який тут був колись його знесли мов ту стару безпечну
будівлю за життя вона була за нас а потім хто б вже знав вона була б за кого
мереживо мов плин ця плинність і намиста ці брязкальця в руках і не згуби все потім
коли цей світ впаде на голову тобі ти просто повз пройдеш не озирнешся навіть
мереживо як плин як плинність за життя воно любило нас а потім хто вже знає