забудуть все як бігла тмином кров як бракувало слів повітря що скляніє
забудуть потім все на все своє життя на кожен певний крок на всі останні кроки
ось там де мапа слів там де Дніпро та Буг де зошити в клітинку
пробач моє життя тут бракувало слів тут все було лиш спів тут все було на потім
забудуть все колись і ти лише дивись повітря чинить спротив
забудуть все як є все тепле і живе струмітиме мовчанням
пробач моє життя тут кожен марить кожен бачить сон чужий чи свій не знаю вже та потім
всі зошити в клітинку перетворяться на пил все стане сумнівом сумлінним
і ти тут марила життя і все було колись прекрасне та пустельне
та ось пустеля шириться тепер заздалегідь сама собою свій пісок в кишені носить
забудуть все тому що все було і потім буде все хіба інакше тут буває
пробач моє життя ми не впізнали нас ось мали ні та ні мінливо та безглуздо
минає все мов ніч мов день мов спів сновид на підвіконні світу