миготіння дерев ми навколішки тіло молитов зустрічаємо тіло живе не позбавлене тіні мовчання
я не знаю хто вигадав нас хто у розрізі мертвих дібров розказав би тобі хто ти є хто це має зробити
не збагнути життя як таке сум і теплі світанки судом неможливого болю
світло має такий самий зміст ось тримай ми спіймали його нам його вистачало рішуче
для займенників і для листів все що нас відрізняло
вістря відчаю все твоє плинне розбите забуте
ми натомість просто визначення могли б сприйняти як складові чужого смутку
але все що не має початку закінчується тут
забути якби ж то можна було забути але пам'ять сильніша за нас
скільки нас вчили її тренувати покращувати тепер ти пам'ятаєш все жодного звільнення
ми йдемо цими бульварами квіт на деревах каштанів прості слова