янгол згортає сувій вічність має свій смак і свій колір
теплі просторі міста еластична електрика плинність
горе тобі всі ці літери нас не покинуть
літери ці неможливі забудуть тебе
янгол згортає сувій коли все набуватиме змісту
як ми повернемось як ми впізнаємо повінь
як ця історія має весь світ огорнути
як неможливість історії все забувати
як ти мій янголе як ця історія плинна
янгол згортає згортає згортає сувій
ми полишаємо стіни колишніх будинків
ми полишаємо стіни та все неможливо
це не згадати ти пишеш на стінах на згадку
пишеш таке щось на кшталт ми тут справді були
ти полишаєш навічно ці стіни знайомі
хто будував їх хіба я напевне згадаю
навіть якщо все одно нам впізнати не можна
ось твоє дзеркало чи впізнаєш ти себе