Опубликовано: 2024.07.21
Поэтический раздел: Верлибр, белый стих

Ольга Брагина

***

десь так ми всі полишені любов'ю цей Полішинель світ колисає нас ця видимість завзяття
десь так ми всі такими тут були ось ти це бачиш так ось ти це бачиш правда
прибульці в темряві великоднього вогню забрати все туди де матиме все зміст де набуває форми
ця недолуга темрява життя цей сумнів надбуття ця просто неба страта
ти маєш все що є все вічне та живе для вивчення віддати
десь так ми всі тлумачили цей світ тлумачення прості не мають сенсу більше
перебудова мови та прамова слів ці вивіски не сяють ось які та обирай що краще
праматір вічних слів прамова небуття незграбності завзяття
ось так ти маєш вигадати нас ось так на всі ці "ні" одне можливе "так" і все змінило вектор
обрати те що світ не мав віддати нам тому що що це "нам" і хто ми є насправді
та ось всі дзеркала колишні дзеркала всіх темряв амальгами
ти згадуєш себе тому що все це є тому що все що є тобою стане згодом

2024
© Ольга Брагина
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/55541/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG