самота підсвідомості теплі прозорі мости годі вигадка певна залежність від вічності змісту
як це все описати було як примара як видиво місто прозорого смутку
як це все описати дивись як дерева колише а ось вириває з корінням
як це все описати дивись прокидається темрява ось ми не знаємо більше доріг ми не бачимо світло
і навпомацки тільки тепло залишає безмежності світ залишає ці квіти жалю цей щоденник жалоби
ти тепер вириваєш листки і на кожному всі імена і на кожному всі колискові забуті
ти тепер вириваєш листки і не знатиме все що було світ безмежний колишній простий неможливий останній