А колись в Артемівці я вчився
                            І записки ніжні їй писав…
                                             В. Сосюра

Ідуть роки. Минають дні і ночі.
Ніхто, ніхто молодшим не стає…
Його юнацтво й дні мої дівочі —
Далекий час, що в пітьмі розтає.

І як згадати нами пережите,
Воно, мов сяйво, постає з імли:
Як ми зросли, й дружили наші діти,
І теж зросли, і внуків нам дали…

Та десь в душі назавжди залишився
Чорнявий хлопець, що вірші складав,
І що колись в Артемівці учився,
Й записки ніжні дівчині писав…

Ішли роки… Минали ювілеї…
Його немає вже багато літ…
І тільки пам’ять дівчини тієї
Про все те й досі зберігає слід.