Знов про Соломію

Роздум

Не розумію,
чому Соломія
не писала віршів…
Неначе на біржі
духовної праці,
як на таці,
їй піднесли ессе
і самі дивуються: бач, несе!
Отака собі симпатична,
хоча й трохи феміністична.
Та дарма:
іншої такої нема!
Епістолярії –
не на даху солярії, -
зі значними опіками.
Ніби тропіками
промайнула,
як маркесова Урсула –
і згадуй-но,
Хосе-Аркадіо…
А батечкові Фрейду –
"Вечір на рейді"
чи, як кажуть студенти, на реї, -
генної батареї
химерні витвори
бур'яни всі витовкли.
Дмитроподібна, іконічна,
дарма, що трішки феміністична,
а за Хвильового хвилюється,
як за Льюїса.
Маю на увазі Керролла.
У свідомість вдерлася
проти вітру,
а батькову митру
таки відчувала,
як порося в чувалі.
Коли відчай припер,
писала Д.П.
до Богдана в листах –
за обох страх.
Адже жінка.
Стогнала дзвінко!..
Як у віршах, думати смію…
Чому ж не складала, Соломіє?