Вже тридцять літ не йшов цим тротуаром,
Не бачив цих мостів і кам`яниць…
Тоді ще фільм з`явився  - “С легким паром!» –
Та новорічна казка двох столиць.

Так легко. Ніби й в сні нема потреби.
Здається, можна нескінченно йти.
Нас четверо під світлим невським небом,
В яке звелись розведені мости.

Скрізь акварельні кольори розлиті,
Тоненький місяць – літерою еС,
Срібляста хмарка – майже у зеніті,
Повисла серед спокою небес.

Над хвилями – прозорість бездоганна.
Виблискує могутня течія…
Про фільм згадала витончена панна
Весняно-юна, як тоді був я