Cantabile вселенського lieна
Проллється з lipких вуст
Наступного Прокруста.
Почує ненька в наших іменах
Крихких кісток немелодійний хрускіт.

Його crescendo стелю неба струсить
І «Ще не вмерла» заспівати зmusить
І мертвих, і живих
(шалом Шевченку),
І тих, кому поперек горла
слово «nanька»…

Через pesante страху і вогню,
Через майдан ми вже не раз ходили.
Від тих походів спадок нам – могили.
Коли ж ми поховаємо брехню?