Вечір серпневий у небі засіє зірки.
Сутінок ніжний стежиной у поле полине.
Човен рибальський засне у долоні ріки.
Спомин збентеже мене, мов нескупна провина...

День заскорузлий від спеки нарешті пішов.
Сонце далеко за обрієм змежило очі.
Втому і розпач я десь на дорозі знайшов,
І як хрест свій несу їх крізь ночі.