Ицхак Скородинский

Книга гостей автора

Поля с отметкой * обязательные для заполнения. Введение кода подтверджения является элементом защиты от спама, который рассылается електронными роботами в книги для гостей

Код подтверджения:
Введите код подтверджения: *
Имя: *
Город:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Сообщение: *

	2012.10.30/ Ніжніше живого/ Іван РЕДЧИЦЬ
	Ніжне Ваше двоструння, поете... Тільки в "клубах туману" проситься друга нота... Успіхів і всіх благ!
	2012.10.30/ Ніжніше живого/ Марія Гончаренко
	... гарно звучить і українською, і російською, але ж цікаво - який з них є авторським перекладом.
	2012.10.23/ Устілкою  справа зшита / Ігор Федчишин (Борода)
	Контора спише... Та чи все? Лихі слова залишаться в повітрі. Чи змити їх дощам, чи здути вітру? А що козлу? - він і козлом помре..
	2012.10.13/ - Хто там  зіркою чиркнув / Марія Гончаренко
	Споглядання пробудження... крихка тиша і розлита в усьому тривога... щирий вірш.
	2012.09.20/ До смерті я запам'ятав цей сон  / Василь Кузан
	Замислює...
	2012.08.29/ В аксамитовом раю,/ Раїса Плотникова
	Тронуло.
	2012.06.28/ Відразу і на майбутнє./ Борис
	Нафиг же было Адама создавать хахлом, гоем? До сих пор пели б "Тум балалайка" - и дело в шляпе. В тексте много ошибок.
	2012.03.21/ ответ/ Юлия Бережко-Каминская
	Спасибо!!! Для Вас поставила несколько новых текстов. С уважением, Юлия
	2012.03.13/ тому що давно не писала/ Юлія Бережко-Камінська
	Дякую, що не забуваєте! Просто перетекла в інший простір: http://art-kamerton.org/ А поезія - спеціально для Вас: *   *   * Я витекла в дощі. Я видзвенілась в дзвони. Я ще сама собі – й нова і очужіла. І щось в мені струмить Гаряче і бездонне… Течуть солоні дні, Ростуть роки і крила. І десь – у глибині – Болюча нескінченість… Під лядою дріма Космічна ніч холодна. І я несу життя, Як дощ несуть у жменях, Я на краю себе – Як на краю безодні. Так інколи кортить: А що від мене там Залишиться, коли Душа пірне під ляду? Що – людям? Що – рокам? Що – сонцю? Що – вітрам? А що візьму Йому – На тугу чи розраду? Живе в мені той світ Під серцем так просторо… Я слухаю, як - там – Зсипаються сузір’я, Як вітер в самоті До себе сам говорить. Я слухаю його – І – вірю, і – не вірю, Що там, де дно – не дно, - Окраєць неба темний, Всі шерехи приспав, І зорі збив у зграї, Щоб краще чути як Пульсує серце в мене Хтось також, як і я – До ляди припадає. 13.03.12.
	2012.02.09/ На вікні малює вітер візерунки крижані… / Максим
	Просто якась сцена з фільму жахів!