Чуть больше года тому я сообщал о выходе в свет издания «А українською – так» (Антология русской поэзии Украины в переводах на украинский Валерии Богуславской).

http://www.poezia.org/ua/publications/27380

И вот 16 марта 2012 года состоялась презентация второй книги этого издания еще большего объема (476 стр.), в которую вошли переводы авторов, не попавших в первую книгу.

В конце я приведу отрывки из послесловия составителя и переводчика, из которого станут ясными принципы формирования и особенности подходов, которыми они оба (в одном лице) руководствовались в своей подвижнической работе.

Поэтов в книге очень много.
Сколько?
Вы хотите, чтобы я посчитал?

Ну, ладно.
Раз, два, три, … сто двадцать один, сто двадцать два.
Вот!

А так как я мог и просчитаться, то вполне возможно, что их на самом деле больше или меньше.
118 или 125.
Не важно.

Это и классики русской поэзии:

Давид Бурлюк, Вера Инбер, Илья-Карл Сельвинский, Семен Кирсанов, Павел Коган, Михаил Кульчицкий, Борис Слуцкий, Всеволод Багрицкий, Марк Лисянский …

И авторы нашего сайта (то есть, его классики):

Геннадий Семенченко, Сергей Шелковый, Александр Чернов, Людмила Некрасовская, Мастер Евгений, Раиса Плотникова, Татьяна Литвинова.

И просто замечательные современные поэты:

Ольга Анстей, Марлена Рахлина, Римма Катаева, Игорь Лапинский, Наталья Хаткина, Ирина Корсунская, Игорь КручикДмитрий Бураго, Алексей Зарахович, Андрей Поляков (Симферополь), Андрей Дмитриев.

И я не могу по личной склонности не поставить особняком и не вознести на пьедестал Ивана Жданова.

В предыдущей публикации я достаточно много говорил о Валерии Борисовне Богуславской как о переводчике и человеке.
Повторяться не хочется.
(За подробными характеристиками отсылаю интересующихся к тому посту).

Замечу только, что в своих переводах, выполненных с необычайной щедростью, высочайшим мастерством и с использованием необъятного словесного арсенала она добивается выполнения двух, на мой взгляд, очень важных целей.
Переводы становятся фактом поэзии. (В данном случае – украинской).
При этом степень воспроизведения оригиналов никак не меньше 90 процентов.

В начале презентации я участвовал и выступал в разговорном и декламационном жанрах.
Дальше нужно было бежать еще на два мероприятия.
Но все прошло очень хорошо. Мне рассказывали.

В первой книге на четвертую страницу обложки были вынесены стихи Ивана Жданова.
Стихи, которого в этой книге были представлены солидной подборкой.
Одно стихотворение из нее я влюблено продекламировал.

А во второй книге на последней странице обложки красовались отрывки из стихов тоже весьма авторитетных авторов.

О русские девушки! Я вас благаю
Говорить любимым губы в губы
Задыхающеесе кохаю
И всепонятнейшее слово любый.

Михаил Кульчицкий


Я постою у края безны
И вдруг пойму, сломясь в тоске.
Что на всё на свете – только песня
На украинском языке.

Леонид Киселев


… Тут iснують – спiдлоба, понуро,
Та з хохлацькою впертiстю – звiдти
Крiзь слов’янську просмолену шкуру
Проростає – корiння всесвiтнє …
Пiдтягнувши очкур, як попругу,
Збережемо – знiчев’я, з нiчого
І пiвлiтру – для вiрного друга,
І молитву – для вiчного Бога …

Мастер Евгений
(перевод В. Богуславской)


И в заключение.
Приведу обещанные фрагменты очень содержательного и интересного трёхстраничного послесловия.
Вынужденно очень краткие. Но на языке оригинала.

Конечно, не знающим языка придется трудно.
Можно и не читать.
Или все-таки попробуем?
(Типа, текст из рубрики «Наследники Лозинского»).


Валерія БОГУСЛАВСЬКА

Двiчi в одну й ту саму рiчку

« … Дивна річ – поезія. Дивно, якими різними, якими схожими шляхами приходять до неї люди. І вона до людей. Як вона міцно, як наручникам¬и, хапає їх – і вже не відпускає. Хлопець із цілковито респектабе¬льної міської родини – навіщо вона йому? А тому бешкетнико¬ві? А тому гарненьком¬у дівчиську?¬ А цьому, здавалось би, з головою зануреному¬ у свій бізнес крутеликов¬і?
…………………………………………………………………………………………………..
Олег Спінер представле¬ний єдиним віршем, що його міг пригадати Євгеній Ієвлєв, а, крім нього, не було кому, бо мого чоловіка, Станіслава¬ Россохи, який пам’ятав більше, давно немає на цьому світі, а інших пам’ятливи¬х не знаю, де й шукати. На жаль, у цій книзі відсутній дехто з харків’ян,¬ вартих уваги – для прикладу, Володимир Гречихін, Рита Губіна, але в мене не було можливості¬ розжитися їхніми текстами.
…………………………………………………………………………………………………..
Щодо Кульчицько¬го і його «Пісні про Щорса». Звісно, я надаю собі звіт, що написано її як під впливом радянської¬ пропаганди¬, що її, мабуть, молодий поет сприймав за щиру правду, так само і під впливом «Думи про Опанаса» Едуарда Багрицьког¬о. Може, я б її і не перекладал¬а, якби не цей її українськи¬й колорит, не «Кровью вышита рубаха / На груди у Щорса».
…………………………………………………………………………………………………
… подякую за неоціненну¬ й безкорисли¬ву допомогу … давньому щирому другу Олексію Бінкевичу,¬ без якого не було б у цій книзі багатьох текстів харків’ян,¬ так само, як без допомоги Олексія Торхова – миколаївці¬в, Володимира¬ Спектора – луганчан, Володимира¬ Гутковсько¬го – багато кого інших… А що, крім подяки, можу висловити на адресу Михайла Красикова,¬ котрий, не знаючи мене особисто, надіслав мені не тільки свої вірші, а й вірші Сергія Черняєва…
…………………………………………………………………………………………………….
Багато з ким (принаймні¬ з доброю третиною) представле¬них тут у моїх перекладах¬ поетів я спілкувала¬сь особисто, і, можливо, це якоюсь мірою наклало певний відбиток на якість моїх перекладів. Звичайно, я доклала максимум зусиль, аби цей вплив мінімалізува¬ти. Що вийшло, судити не мені.
……………………………………………………………………………………………………
Як зможуть побачити перекладен¬і автори й інші читачі, я намагалася книгу урізномані¬тнити, перекладаю¬чи поетів «хороших і різних» – аж до пародій. Мені до вподоби і розмовні інтонації,¬ і піднесеніс¬ть, і м’який ліризм, і захлинання¬ емоціями, й «іронічний наїв» Дмитра Ракотіна. Перекладач¬ має бути всеїдним (майже, як свиня), що й прагнула продемонст¬рувати. А ще дуже мені хотілося вкотре спростуват¬и думку про непридатні¬сть українсько¬ї мови до деяких поетичних стилів. Посвідчую:¬ це мова багатюща, їй підвладне будь-що. …
……………………………………………………………………………………………………
Розумію, що і 2-ма книгами я не охопила всіх вартих уваги російських¬ поетів України. Що ж, мав рацію Козьма Прутков...
На завершення¬ можу патетично вигукнути:¬ хай живе поезія всіма можливими мовами! І хай живуть поетичні переклади!¬...».

Присоединяюсь!