Голосно. Рівне
КУЛЬТУРА
Чтв, 07/13/2017 - 19:55


У рамках Всеукраїнського арт-семінару «КУСТ» до Рівного завітав знаний український письменник Василь Кузан. Відомий читачам передусім як автор багатьох чудових поезій та популярних пісень, цього разу Василь Кузан приготував рівнянам сюрприз. У перший день семінару, 12 липня, у книгарні «Є» письменник  презентував свій прозовий дебют – роман «Експрес-наречений».

Як розповідає автор, його роман – про весілля, але не просте весілля, а справжнє закарпатське, де повно усього – і кохання, і сліз, і пригод, і скандалів, і інтриг із непередбачуваним розвитком подій. Оскільки друга професія письменника – це тамада, то матеріалу для книжки за роки «весільної» діяльності назбиралося чимало. А відтак назрів цілий роман, який вже встигли оцінити сотні читачів по всій Україні. Нині ж і рівняни можуть дозволити собі знайомство із цим «закарпатським декамероном», як охрестив книжку після першої презентації письменник і журналіст Василь Горват.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рівненські письменники запрошують на Лебединку місцевих видавців



Весілля у романі Василя Кузана починається з того, що напередодні зникає… наречений. Зчиняється ґвалт, рідні в розпачі, гості збентежені… А сюжет дедалі набирає все більш непередбачуваних поворотів, унікальних і часом шокуючих колізій.

- Там багато безвихідних ситуацій, багато гумору, іронії, фольклору і лірики, але ми знаходимо вихід, і все закінчується добре, - запевняє Василь Кузан, не розкриваючи читачам усіх секретів.

Попри усю феєричність і нереальність сюжету, автор стверджує, що всі ситуації, як і персонажі, взяті з реального життя, немає нічого видуманого, усе тільки літературно оформлено та змінено імена героїв. Мовляв, герої – це абсолютно реальні люди, так що якби не змінив імена, то, напевно, ризикував би життям, адже не всі герої позитивні і, відповідно до реальності, так само зображені в книзі. Зокрема, саме тому в романі існує і така собі інструкція, де вказано показання, протипоказання, спосіб застосування та побічні реакції на книжку.



- Оскільки в романі чимало шокуючих речей, взятих із нашої реальності, а багато хто з нас не звик сприймати реальність і воліє просто закривати на це очі, то я вирішив усе-таки якось попередити читача про те, що він може тут прочитати. Трапляються тут і деякі нецензурні слова, які, щоправда, були пом’якшені редактором, - напівжартома пояснює Василь. – Втім, ця інструкція, як виявилося, не завжди відігравала позитивну роль. Один мій знайомий зізнався, що кілька разів починав і відкладав читати твір через цю інструкцію. А потім як сів ввечері, то не міг відірватися до ранку, так захопився читанням. А закінчивши, із самого рання розбудив мене телефонним дзвінком, аби поділитися враженнями.



Взагалі, розповідає Василь Кузан, будучи в читацькому обігу вже близько року, «Експрес-наречений» встиг отримати кардинально протилежні відгуки – від повного несприйняття до пропозицій висунути роман на Нобелівську премію. За словами автора, це його тішить, адже це означає, що книжка стала подією в сучасній українській літературі. Нині на Фейсбуці кожні два-три дні з’являються нові відгуки, дзвінки автору, рецензії. І ще не було такого, щоби хтось сказав, що це нецікаво читати.

- При цьому два негативних відгуки були саме від мешканців Закарпаття. Вони були просто обурені тим, що я все те, що відбувається зазвичай на закарпатських весіллях – із тією лексикою, діалектизмами, нецензурними словами і часом не дуже гарними вчинками людей - насмілився помістити у книгу. Казали, мовляв, в інших регіонах Україні цього не зрозуміють. Разом із тим, відгуки жінок про роман трохи м’якші, ніж оцінка чоловіків. Напевно, це тому, що жінки не наважуються сказати все, що про мене думають, - посміхається Василь.



Щодо діалектизмів, то автор зізнається, що не зловживав ними. Намагався використовувати їх по мінімуму, переважно в діалогах, і таким чином, що якщо це не зрозуміло одразу, то щоби ставало зрозумілим із контексту. Мовляв, не мав за головну мету презентувати колорит закарпатського діалекту як такий, і хотів, щоби книжку читали по всій Україні, а не лише там, де буде зрозумілою її мова.

- Я прагнув показати реальних людей, які живуть поруч із нами, і їхні традиції. А весілля – це подія, на якій люди максимально проявляють себе з усіх боків – і хороших, і не дуже. Тут все настільки концентрується, всі 250 чоловік проявляють себе у найвищому ступені, якомусь загостреному, ексцентричному вигляді. Це дуже цікавий, драматичний процес, коли за дві доби, що зазвичай триває весілля, можна і нареготатися, і наплакатися…Для мене як для тамади це не тільки робота, але і безцінний досвід, нові знайомства, враження, події. Якщо взяти сукупно ці два дні, а я мушу бути на весіллі вже з 6-ї ранку, організовувати барвінок, вінки плести, потім йти від нареченого до нареченої з музикою пішки 8-9 км, а потім вертатися, відбути всі офіційні та неофіційні церемонії, і аж до зняття фати, коли сходить сонце, -  то ти знаходишся в цьому процесі часом до 26 годин, і до ранку у мене з’являється до 50 нових друзів, які вже готові довіряти мені свої таємниці, болі і радості, і про яких я вже можу багато чого розказати. Саме в таку реальність я хотів занурити читача, у цей неоднозначний, бурхливий світ людських емоцій, драматизму, веселощів і проблем, турбот і протиріч, радості і якихось неозвучених речей, що як ніде в іншому місці так щиро проявляються лише на весіллі, - розповідає письменник.



Є тут і відверті та, м’яко кажучи, еротичні сцени, з посмішкою зізнається автор, відповідаючи на запитання: «Чому «закарпатський декамерон»? Адже яке весілля без цього? Всяке трапляється, коли люди святкують найзначнішу подію в житті багатьох, розслабляються і дозволяють собі хильнути зайвого. Тому як із пісні не викинеш слів, так і з життя не виріжеш деякі кадри, не пожертвувавши щирістю тексту. Також і серед фольклору, використаного у романі, є трохи і сороміцьких пісень, тим більше що цих пісень на весіллях люблять і співають найбільше.

- Але такі сцени не є самоціллю, це реальність, без якої не було б повноцінної книжки. Мені важливо було вставити в ту мозаїку всі елементи, щоб не було ні чорних, ні білих плям. Саме тому мені вдалося зробити такий роман, після прочитання якого він довго не буде вас відпускати, і ви ще довго будете думати: «Чому?» Це ключове питання, яке я хотів поставити, воно буде висіти над головою кожного читача ще певний час, - зазначає Василь Кузан.



Багато хто з читачів помітив цікаву композицію роману. Він має певний новелістично-мозаїчний характер: події описуються фрагментами, перериваються іншими подіями, спогадами, ретроспективами, поверненням в минуле. Таку структуру тексту автор пояснює своєю любов’ю до мозаїки, особливо надихає письменника мозаїка Софії Київської. Тому і свій текст він будував таким чином, щоб це не було схоже на звичайну лінійну розповідь. Як і мозаїка, такі текстові фрагменти, ніби розрізнені і не пов’язані одне з одним зблизька, здалеку, на відстані, виглядають зовсім інакше. Тож прочитавши роман, починаєш по-іншому дивитися і на деякі речі та явища людського життя. І навіть для нього самого, зізнається письменник, це стало несподіваним ефектом, на який він навіть не розраховував спочатку.  Разом із тим, запевняє автор, він залишив у романі багато знаків питання.  

Сьогодні величезний відсоток успіху прозової книжки забезпечує її обкладинка. В цьому на власному досвіді пересвідчився і Василь Кузан. Коли постало питання про обкладинку, автор абсолютно не уявляв, якою вона має бути. Напевно, щось таке весільне, - думав письменник. А коли звернувся до своєї похресниці, художниці Ольги Тіводор, то був шокований її геніальною ідеєю і тим, як швидко вона ухопила суть. Зачувши, що роман про весілля, на якому зникає наречений, вона запропонувала поставити на обкладинку фоторобот. Так з’явилася ідеальна обкладинка роману «Експрес-наречений».



Знаний лірик, який сьогодні дозрів до прози, Василь Кузан також розповів, що поки що не планує писати продовження, хоча, звичайно, були деякі думки стосовно «Експрес-нареченої» чи «Експрес-нареченого-2». Але ні матеріалу, ні бажання поки що не достатньо. Нині ж письменник працює над іншими двома романами. Але і тема, і жанр їх будуть зовсім іншими. Щоправда, зізнався автор, він вже відчув, що серйозні тексти йому писати дещо складніше. Все-таки іронія, гумор, якась феєричність і карнавальність, присутні у «Нареченому» - це те, що йому ближче до натури. Крім цього, великі прозові жанри вимагають часу і зосередженості. А на сьогодні письменнику цього не вистачає, адже поки що він колесить Україною і знайомить читачів із своїм дивовижним, часом гротескним, але таким неймовірним «закарпатським весіллям».