- Ігорю, Холмщина займає важливе місце у Вашій біографії: Ваша мама походить з тих країв, центром Вашої наукової діяльності є вивчення преси на Холмщині та Підляшші. Розкажіть, будь ласка, детальніше про ці факти з Вашої біографії.

- Дякую, пані Наталю, за надану можливість ще раз висповідатися перед людьми і увиразнити свій шлях для самого себе. Доля розпорядилася так, що я від народження і до сімнадцяти років ріс і виховувався у селі Ужова Рожищенського району на Волині в родині примусових переселенців із королівської Холмщини (село Кулаковичі Треті (https://uk.wikipedia.org/wiki/Кулаковичі_Треті) Грубешівського повіту Люблінського воєводства) – батьків і дідів моєї мами Надії Вовкотруб (до речі, на Холмщині у 20-30-х роках ХХ століття працював відомий журналіст Панас Вовкотруб – можливо, наш родич...), яка померла через кілька днів після народження мене у сім’ї корінних волиняків із села Окорськ біля містечка Торчин, майже вся родина яких була у 1945 році репресована за участь у національно-визвольній війні, а прадід товаришував із В’ячеславом Липинським...
Я виріс у хаті під іконами, частина із яких привезена моїми дідами і прадідами із їхньої хати на Холмщині, серед яких відома − «Животворна Трійця» («Бог Син, Бог Отець і Святий Дух (у вигляді голуба»)... Тепер деякі із них у моїй квартирі у Львові...

- Чи бували коли-небудь на рідній землі Ваших предків?

- Так. Перший раз я відвідав Холмщину у 2000 році у складі делегації культурних діячів з України. Ми були в самому Холмі – із 1237 року столиці держави володимиро-галицького князя Данила Романовича, на місці княжої резиденції, у Соборі Різдва Пресвятої Богородиці. Проїжджали повз село моїх предків, але я тоді не знав, як знайти «нашу» хату... Аж у 2017 році знайшов її за вказівкої моєї тітки Софії, яка у цій хаті народилася, і з допомогою приятеля з Волині Ігоря Новосада, відвідав... зафотографував, зустрівся із її мешканцями теперішніми... Побував на місцевому цвинтарі, де знайшов могилу своєї прапрапрабпбусі Ганни Глусь, яка померла у 1974 році... А оскільки родина моїх предків була досить заможною, названою Королями, то пам’ятник на прапрапрабабусі Ганні на той час був дуже добротний, тому і зберігся...
Дивовижні відчуття...
Нові власники (честь їм і хвала) дідівської хати зберегли деякі предмети побуду у тому вигляді, в якому вони були майже сто років тому...

Я, правда, ніяких артефактів не брав звідси, як беруть землю із могили рідних. Тільки фотографії, відео... пам’ять серця...
У 2019 році приїхав сюди ще раз... Із приятелем Ігорем Новосадом та його сином Іваном відвідали і місцевий цвинтар, де покояться мої предки, і Службу Божу у церкві в Любліні... Відчуваю, як тягне мене сюди пам’ять Роду.
Отут можна подивитися «Запис інтерв’ю із письменником Ігорем Павлюком у Польщі (село Кулаковичі Треті (https://www.youtube.com/watch?v=RpL4Qf7gYT0) Грубешівського повіту Люблінського воєводства історично української Холмщини) біля хати його предків по маминій родовій лінії, із якої вони були примусово виселені в радянську Україну, залишивши велике на той час своє господарство. Розмовляв з Ігорем Павлюком Іван Новосад».

- Що стосується наукових розвідок, чи легко знаходити матеріали із зазначеної теми, якими бачите перспективи подальших досліджень у цій царині?

- Перше моє наукове дослідження Холмщини я пов’язую із часом, коли  з дитячою цікавістю рився у паперовому ящичку скрині, яка стояла в нашій середній охайній кімнаті, і знаходив листи діда Олексія до поляків (Червонки, Серажинського, Міхаловського) – колишніх сусідів у холмському селі Кулаковичі Треті... А пан Червонка, як я розумію, став новим власником хати моїх дідів після їх примусового виселення...
А коли в 1993 році я почав працювати у Львівській національній науковій бібліотеці України імені Василя Стефаника як науковець, то при розподілі академічних тем за покликом крові ухопився саме за дослідження преси Холмщини, яка на той час була заархівована.
Протягом десяти років я захистив кандидатську та докторську дисертації, написаши і видрукувавши такі-ось книги: Митець – Влада – Преса: іст.-типолог. аналiз: Монографія. – Луцьк: Надстир’я, 1997. – 112 с.; Українськi часописи Волинi, Полiсся, Холмщини та Пiдляшшя (1917–1939 рр.): Анотований покажчик – Львiв; Луцьк: Надстир’я, 1997. – 180 с.; Українська легальна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917–1939, 1941–1944 рр.: Монографія. – Львів: Каменяр, 2001. – 286 с.; Павлюк Ігор, Мартинюк Микола. Хрестоматія української легальної преси Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917-1939, 1941-1944 рр. – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2005. – 428 с.; Письменники у пресі: українськомовний культурно-інформаційний простір Полісся, Холмщини, Підляшшя (1917-1944) та Волині 1917-2000 років: Монографія. – Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2010. – 148 с.; три томи − Ігор Павлюк. Інтимне дихання епохи. Статті, рецензії, інтерв’ю. – Тернопіль: «Астон», 2016-2017 роки (Бібліотека журналу «Золота Пектораль»).
Продовжую дослідження...

- Кого могли б назвати із важливих холмщаків і яка їхня роль для розвитку українців, поляків, україно-польських взаємин?

- Наш легендарний Михайло Грушевський народився у Холмі! Уже названий мною польський та український поет, перекладач, літературознавець, головний редактор щорічника «Український літературний провулок» Тадей Карабович народився у Савині на Холмщині (живе у Польщі), мій дядько, відомий український письменник Йосип Струцюк, який живе в Луцьку, – холмщак (народився  в українському селі Стрільці на Холмщині)... Володимир Лучук (народився в селі Матче Грубешівського повіту, що на Холмщині), жив у Львові...
Про кожного з них можна окрему книгу написати.
Йосип Струцюк, наприклад, окрім того, що присвятив життю-буттю Холмщини кілька романів, – співупорядник збірника холмських пісень «Ти не згасла, зоре ясна. Пісні Холмщини і Підляшшя».
Я присвятив йому – як людині, близькій мені не лише по крові, але й по духу, − вірш "ПРАЩУР", де є такі рядки


Вітер.
Сивіють косми.
Темна шаль на підлозі.
Пращур їде у космос
На чумацькому возі.
-----------------------------

Вітер сивий, мов косми
На спокійному Бозі.

Пращур їде у космос
По солоній дорозі.

         
Врешті, я досліджував біографії холмщаків і багатьох вписав у національний літопис у моїх вищеназваних моїх наукових дослідженнях.
До речі, гостюючи ще в мої студентські роки у Володимира Івановича Лучука, якого той же Йосип Георгійович Струцюк вважає нашим родичем також), я прочитав йому свій вірш,

У МІСТІ

...Я приїхав сюди гуляти –
В труб залізних важку траву.
І не вмію в село вертатись,
І не знаю, чи тут живу.
-------------------------------------
Сотні небок на мене тиснуть.
Але все це було б пусте...

Шкода тільки:
Моя Вітчизна –
Не Вітчизна
Моїх
Дітей.

Після останніх слів вірша «Шкода тільки: моя вітчизна – не Вітчизна моїх дітей» у старого поета забриніли сльози.
Як я тепер розумію його!..

- А в поетичній творчості звертаєтеся до Холмщини?

- Так. Можливо, я би і поетом не став, якби не жив у родині холмщаків, про що я говорю у поетичному фільмі «Між Бугом і Богом» (https://www.youtube.com/watch?v=6tpx928hQSw)...
Тому, мені здається, що вся моя творчість (поезія – це дарування частинок душі) пройнята Холмщиною, Волинню... Україною... цілим світом і Всесвітом, де душа побувала, що люблячи пам’ятає...

Духи предків приходять в Купальську ніч.
Але я вже не їх.
Не пізній.
Духи предків, рідні, пробачте мені.
Ви в моїй лебединій пісні, −

писав я ще у 1996 році...
Холмщина зіграла важливу роль у становленні і реалізації мене як письменника. Так, у 2013 році вийшла друком у широкий світ моя поетична збірка польською мовою «Męskie wróżby» («Чоловічі ворожіння»), випущена  у люблінським видавництвом «Episteme» у файному перекладі Тадеуша Карабовича («Męskie wróżby» («Чоловіче ворожіння»). З’явилися публікації моїх віршів у польських літературно-мистецьких журналах «Radostowa», «Metafora», «Okolica Poetów», «Horyzont».
Презентація книги «Męskie wróżby» відбулася у Києві, на УНІАН-конференції, де був зачитаний відкритий, офіційний лист лауреата Нобелівської премії Мо Яня, де були, зокрема, такі слова: «Моє перше враження від англійських перекладів віршів Ігоря Павлюка було подібне до того, коли я читав книгу Шеймаса Гіні. І після спілкування через десятки листів з Ігорем у мене в голові виник образ дуже талановитого поета […] Я впевнений, що колись Україна одержить Нобелівську премію з літератури. Можливо, раніше, ніж ми можемо уявити […] і я радий, що в Україні є дуже хороший поет». Ведучим презентації був головний редактор журналу «Всесвіт», відомий літературознавець Дмитро Дроздовський, а серед тих, хто виступив на ній: лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Герой України, поет, публіцист Дмитро Павличко, лауреат Шевченківської премії, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка, літературознавець Микола Жулинський... (Нобелівський лауреат Мо Янь привітав Ігоря Павлюка // https://vsiknygy.net.ua/news/31289/; Презентація книги Ігоря Павлюка «Męskie wróżby» («Чоловічі ворожіння» // https://www.youtube.com/watch?v=4gTRWctX6cI).
Тобто із Холмщиною безпосередньо пов’язаний мій вихід у світовий мистецько-інформаційний простір... Мені здається, що тема переселення і зради – дві основні етичні координати моєї творчості. Як боляче покидати свою батьківщину я відчув, коли жив і працював у багатьох країнах світу, серед яких Сполучені Штати Америки, Росія, Ірландія, Італія, Німеччина, та ж Польща... але так і не зміг залишитися в них назовсім, хоча мав багато привабливих пропозицій...

- І насамкінець побажання читачам від Ігоря Павлюка.

- Радити і бажати – легше всього і одночасно важче всього. Я і дітям своїм обережно щось раджу і бажаю, окрім поради любити цей світ, чесно працювати, молитися, щоби Всевишній дав нам стільки здоров’я – щоби ми гідно пережили те щастя, яке нас чекає.
Все добре і благодатне − стараюся показувати власним прикладом. Тому, надіюся, щось людяне, а отже й Боже, знайде читач у нашому інтерв’ю про зв’язок крил із корінням, пані Наталю.
Будьмо і тримаймося!