укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44608, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Мова видання: українська Рік / місяць виходу видання: 2002 / Червень

Назва та службова інформація:
Наталка Проців, "Сад у шафі", "Лілея-НВ", 2002 р.

Детальна анотація:

ВТЕЧА ДУШІ


Прочитавши книжку прози і поезій “Сад у шафі ” Наталії Проців, я затурбувалася, а скільки років цій дівчині на обкладинці?

   Так, зовсім молода – 17 років. Але вже три роки сплило, то зараз вона має десь 20 років, може вже одружилась: діти, чоловік, собака. Стало страшно, що я більше не прочитаю нічого, написаного цією авторкою. А так хочеться ще. Так було цікаво полинути у її світ, її незаштампований світ поезії і прози.

Спочатку я почала виписувати майже філософські вислови, образи та метафори, якими так багата книжка. Та на N-ній сторінці припинила цю невдячну справу – адже майже пів книжки довелось би конспектувати. Символічність та нестандартність мислення авторки мене просто заворожили, я відчувала, що маю справу зі старечою, філософськи мислячою душею.

Її герої молоді люди: дівчата досить вільних поглядів: “повії ”, “шльондри”, хлопці у пошуках себе. Так, саме “повії ” і “шльондри” в лапках, тому що все, що відбувається – це ніби театральна вистава життя. Навіть назви віршів “Нетеатральна гра ”, “Піґмаліон” та рядки із віршів дають нам відчуття ілюзорності життя, а справжнє життя – воно віртуальне, туди не потрапити, це внутрішній світ людини, все інше – театральна бутафорія. “Нас хочуть вбити. Опустіть портьєру. ” “Я бліда, наче старий декор ”, її героїня іде, співаючи “Аїду”, “на вулиці Кокто”, імена інших героїнь віршів теж цілком театральні: Розалія, Офелія. “Офелія приходила додому, знімала сукню і змивала грим, телефонуючи щовечора нікому, цікаві бесіди проводила з ніким ”, “Вона жила на сцені, а не грала. Цього не знав напівпорожній зал ”. І в кожній новелі присутні портьєри, як символічний знак того, що все несправжнє, театральне.

У новелі “Політ по спіралі лампи” схожа на янгола повія розмовляє з янгольськими крилами, що валяються у грязюці. Ці крила підіймають її до Бога, і вона, маючи чисту і світлу душу, бачить землю і рай. “Як жаль, що ця країна носить на своєму стомленому, як у мене, тілі стільки нещасних і спраглих людей, стільки зневірених. ” Зневірена душа, що навіть не сподівалась знайти Бога, знаходить його, хоча й у останні секунди життя або в перші секунди смерті. “І зграї повій, патріотів, піратів плетуть бутафорію раю ”, - цитата не з цієї новели, а з вірша, але ті ж думками авторки, що і в новелах.

Таке відчуття, що всі герої новел вміють медитувати, виходячи з тіл, вони немов би поглядають на своє безглузде тіло, що весь час прагне чогось (насолод, пригод, злягання, кохання...), з висоти пташиного польоту душі. Втеча душі – ось головний лейтмотив всіх творів. І душі, попри все, залишаються чистими, вони все одно люблять цей світ у всіх його проявах і шукають весь час його сутність, філософськи узагальнюючи певні речі. “Ні усе, що є, повинно бути. Навіть СНІД і війна. Це ті речі, котрі рятують нас від смерті, бо ми їх боїмося. Боятися – це природно. Страх – рефлекс, спрямований на збереження життя.” Дівчина із новели ”Акваріум” вміє кохати і здатна на самопожертву, навіть вдає із себе повію, щоб коханому було “зручніше ”. Вона ніколи не зізнається, бо її справжній світ-душа – далеко. Героїня удавано віддається за склянку соку чи просто так, що супроводжується катуванням її тіла. Не з насолоди, а щоб позбутися тіла, щоб душа звільнилась. Чомусь у підсвідомості виникає паралель зі святими, що знущалися зі свого тіла, щоб довести силу Духа. Своєрідна сповідь наркомана Стаса тільки підтверджує це прагнення зректися цього світу і тіла і полинути в інший вимір: “А наркотик – це ніби віртуальна реальність. Ти перестаєш усвідомлювати, хто ці люди, котрі тебе оточують, що вони роблять, куди ідуть. Чому ніхто не дивиться угору. Тобі уже нічого не треба, ти бачиш Бога, що танцює на кінчику твого черевика ”. Чортеня на кінчику черевика – образ не новий. А чи схоче Бог сидіти на кінчику черевика? Хтозна.

Ми живемо у світі, який формуємо своїми думками і вчинками. Це наш світ, ми окреслюємо коло людей, що гармонують з нашим світом, тобто в резонансі з нами. Підлітки, молоді люди ще не створили цей світ навколо себе, вони страшенно чутливі до дисгармонії чужих світів. Вони поки що приречені тусуватися зі світами батьків і це вразливо і болісно для них. Це критично для чутливих душ з високими вібраціями, тому втеча від реальності – такі сучасні проблеми, яких торкається авторка і у віршах, і у новелах.

Цікава новела „День сексопатолога або історія „і” ” змальовує замріяного романтичного сексопатолога, який кожен день „стикається з цілком звичайними людьми: (...)істами та (...)філами”. Під кінець робочого дня „у нього виникають дещо хибні уявлення про світ ”, які він розсіює читанням старої Біблії, а не Фройда. І у стосунках із коханою жінкою він прагне романтики, „але вона вже цілком поринула у лабіринти застібки його штанів ”. Романтизм – ще невиліковніша хвороба за різні (...)філії. У новелах багато якогось філософського гумору і дотепних висловлювань стосовно дисгармонії внутрішнього і зовнішнього світів.

Вірші за майстерністю ще подекуди недосконалі, можна менше дієслівних рим вживати, хоча деякі з них виглядають доцільними у контексті, трапляється трохи спотикання ритму. Але ж зміст перекриває всі недоліки. Наведу ще зовсім трішки цитат із віршів, щоб ви відчули індивідуальність і глибину автора: “порнографічні знімки ваших душ ”, “любов страждала в склепах їхніх тіл”, “мені зробили щеплення від тебе ”, “вічно розхристана осені істина ”, “так сумно обриваються дроти, закльовані голодними птахами ”, “Ми станем по різні боки, щоб переплестись думками. Хай наші стрімкі потоки течуть під двома кутами ”, “відірви мені клаптик неба і протри ним старі димарі ”, “розсілись по автах хвороби вітчизни ”, “дівчина з правом на завтра не вірить у завтра ”, “непідлість твоєї підлості ”, “скупа досконалість смаку ”.

Втечіть бід буденності, зробіть собі свято, пориньте у цікавий внутрішній світ авторки. Це найкраща втеча душі.
Галина Геря
http://www.litforum.org/books.php?book=0063



Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні