Свiтлий ранок Осiнь
Трохи застудила
I дощем помила
Ще зелений лiс.
Розпустила коси,
Наче пташка крила,
Фарби пiсля зливи
Жовтень їй принiс.

Осiнь – то повiя,
Має ще коханця,
Ти не вiр їй, Жовтню,
В цей ласкавий день:
Хоч тобi радiє,
Зустрiчає вранцi,
Ввечерi сьогоднi
Листопада жде.

Ta xiбa ж захоче
Слухати пораду?
Вип'є зла отруту
Красень у свiй вiк.
Зволожнiють очi,
Як побачить зраду,
I чекати буде
Щастя цiлий рiк.