укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44614, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2006.10.28
Роздрукувати твір

Микола Чернецький

***

Я вышел в сад. Облупленный забор
Спускался от крыльца по косогору.
Сюда, по эту сторону забора
Шиповник, зеленевший до сих пор,
Тянулся. И неровною стеной
Толпился — неустойчивой, но плотной.
Расстеленные по небу полотна
Лениво проплывали надо мной.
Лениво и немного нараспев.
Я вышел в сад. Прозрачная аллея
Пугливо отгибалась, холодея,
Но облететь покуда не успев.
И в трепете оставшейся листвы —
В безветрии немного нарочитом —
Растерянность звучала. Недочитан,
Как бы отложен посреди главы,
Закрыт на полуслове — наш роман.
Туман, приподнимаясь из долины —
Застыл. Вернее так: наполовину
Какой-то нерадивый графоман
В полубреду страницы измарав,
Недописав, оставил их с досадой.
И носятся, гонимые, по саду,
Цепляясь за кусты, колючки трав,
Коряво огрубевших... И дождем
Лилово размываются чернила.
Я вышел в сад. Когда же это было?
Вот мы идем, молчащие вдвоем,
Рука в руке. Спускаемся к пруду.
Листва, слетая, кружится над нами
И весело пружинит под ногами,
И мы ее сгребаем на ходу...
Да было ли оно? Я вышел в сад.
Бреду неторопливою походкой.
Деревья, обозначенные четко,
Как будто невесомые висят —
Туман... Я поднимаю воротник
И все бреду в тумане по колено.
Я в пустоту врастаю постепенно.
К которой я давно уже привык,
Которая почти уже сродни
Вот этому шиповнику, забору,
Последним этим листьям... Скоро, скоро
От веток оторвутся и они.
Ищу ответа, зная наперед
Нелепость эти поисков невнятных.
Я вышел в сад. Потом вернусь обратно.
Закрою ставни. Ничего. Пройдет.
Пройдет и это, как за столько лет
Все проходило. Проходило мимо.
Камин бы затопить — да нет камина.
И сада тоже. Даже дома нет.

2006
© Микола Чернецький
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні