Опубліковано: 2008.01.18
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Андрій Сахалтуєв

Осень простит мне наивные бредни

Осень простит мне наивные бредни.
Как-то нежданно ступив на порог
И осторожно помедлив в передней,
Тихо, как кошка, ложится у ног.

Всё в этой осени кажется дивным:
Нежное золото томных берёз    
И расставанье со светлым, наивным
Миром  моих легкомысленных грёз.

И по блаженным аллеям, по саду
Снова несу я смиренную грусть,
И повстречавшись с доверчивым взглядом,
Я незнакомке своей улыбнусь.

Жизнь совершается ровно, свободно.
Бредит Салгир полноводной весной.
«Осень, – шепчу я. – Проси, что угодно,
Только позволь мне остаться с тобой.

Ты на прощанье с трагическим веком
Мне мимолётные строки навей
И одари благодатным рассветом
Мир одного из твоих сыновей».    

2002
Симферополь
© Андрій Сахалтуєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/10404/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG