Дишеш...чорною пастою пишеш стіни цілунком - плечі. Глибше...вечір. Війни скінчились. Чуєш? Всі побрели додому. Бідний і ти мусиш коритися цьому всьому. Тепер.. Темний безкрилий ангел, бляклі повіки, губи... роздуми лиш засмаглі, подумки душогуби. Руки магічні знаки тілом моїм розкроють дикі рисунки з браком вічності щирості болю. Все заховаєш собі мені - лиш тепло і радість на телеекрані - бій спокійна безпристрастна старість. Але віднайду твою сутність розтрощу серце шматочки зцілую, і гарно все заримую. Я більше на граю у поруч-присутність...
|