У Ганни сухі очі й мокре волосся.
Перев’язує голову рушником.
Життя не здалось їй,
життя їй вдалося.
Ганна вірить у зустріч
із віршником.

У Ганни довгі пальці й губи для флейти.
Знагла зірвала рушника з голови.
В цім рушнику —
схожа на араба з Кувейту,
на араба без нафтових свердловин.

Як щойно вийшла
із мильної піни,
із ванни,
так прийде віршник. Ганна жде.
Віршник прийде. Бідна Ганна…
— Ганна де?!