Усе як завше. Тут без змін.
Замов вина — приносять оцет.
Як знагла крикне жінка: — Він!..
Ти не спитаєш: — Хто це?

У тебе пензель і перо. Я лиш
такий, яким мене напишеш.
І я мовчу. І ти мовчиш.
А жінка рве на клапті тишу.

У жінки очі — рани кульові.
Рожеве піднебіння в крику.
Біжать на зустріч квіти польові.
Ти кажеш: — Дикі.