укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44609, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.02.06
Роздрукувати твір

Василь Слапчук

***

ВРАНІШНІ ПРИПОВІСТІ

1

Усі дороги — до криниць.
Найточніші терези —
коромисло.

2

Відра, що не пило води
ніколи не замучить спрага.

3

Для молодості час,
як кінь позаду воза.

4

Гордий чоловік
лише татові й мамі
кланяється.

5

Найбільша китайська стіна —
поріг нашого дому.

6

Мати ще грудьми годує,
а син уже однією ногою
на порозі стоїть.

7

Жив собі чоловік,
жив собі та й жив
і не мав кому померти.

8

Хороший син
матері руку цілує,
а батькові чоботи.

9

Хіба ж це мир,
коли солдати війну
по домівках розвезли?!

10

Людина перед Богом,
як зимові дерева —
завжди гола.

11

Осліпла хата.
Краще б їй згоріти.

12

Ім’я жінки — сажень,
яким вона заміряє
чоловікові душу.

13

Кожного чекає ліс,
у якому стільки людей,
що до дерев
блуд чіпляється.

14

Комин до тих пір білий,
поки не зазирнеш
до середини.

15

Якби ж то пильнували
день до вечора!
Якби не шкодували зранку!
Кого б тоді лякала ніч?

16

Час за віжки не втримаєш.
Попереду годинника
лише равлик.

17

Замолоду: скільки
стрічалася очима з чоловіком —
стільки й вагітніла.
На старість: скільки
не видивлялася у вікно —
Бог дитини не послав.

18

Стережіться,
аби розумом собі
світла не затьмарили.

19

Спів півня — класика.

20

Найлегше
втратити рівновагу
на чужому порозі.

21

За справами жінці
ніколи голови звести,
тільки й подивиться в небо,
коли з чоловіком кохається.

22

Час біжить так швидко,
що діти народжуються
старими.

23

Від роззявленого рота
в голові протяги.

24

Шукайте опонентів,
однодумці, як черевики
на одну ногу.

25

Стережіться:
годинник іде!

26

Здійнявши руку
на ворона,
ви голосуєте
за крука.

27

Одне дерево
корінням за землю тримається,
інше гіллям за небо.

28

Люди, як діти,
даючи їм свічку, вважайте,
щоб церкви не спалили.

29

Копають троє гробарів могилу.
Скільки дерев могли б
вони за цей час посадити!

30

Страхуйте власну пам’ять:
розповідайте всім про себе.

31

Блаженний той чоловік,
на якого впала тінь від неба.

32

Зійшлися брови
на переніссі,
не вітаються —
ровом відгородилися.

33

Характеристика:
один чай зі склянки п’є,
другий — з горнятка.

34

Це ж яке треба
терпіння мати,
щоб бути равликом!

35

Курка яйця несе.
Дайте дорогу.

36

Не вірте годинникам
та дзеркалам —
кумирам вашим.

37

Коли сказано все —
несказане
єднає або роз’єднує.

38

Держава — люди
на одне лице.
Нація — люди
на одне ім’я.

39

Трава колеться.
Не треба було її
косою лякати.

40

Зозуля за,
але гвинтівка проти.

41

Три форми послуху:
нікчемність,
терплячість,
смиренність.

42

Тримайся кожен свого воза.

43

Створили бога
за подобою своєю.
А тепер бійтеся.

44

Пішов ліс на війну...
на труни та милиці.

45

І ми могли б жити,
як люди,
якби півень не проспав.

46

Нема волі без коня.
Та й кінь без волі —
наймит.

47

Людина, що ніж,
пильнуйте,
з якого боку беретесь.

48

Ворог — ніж без руків’я.

49

Стукалися посівальники,
а впустили злиднів.

50

У вас калина за невістку.

51

Душа в жінки,
наче зачіска.

52

Півбіди, що у шафах живете,
якби ж то вас
міль не їла.

53

Правильна людина —
все одно, що годинник,
у якого стрілки
завжди під прямим кутом.

54

Що б ми знали про село,
якби не чоботи.

55

Береже народ пісню,
на дні чарки
від ворогів переховує.
Не вип’єш —
не заспіваєш.

56

Вирвіть око,
поки не спокусило вас.

57

Обдуріть жінку,
якщо не любите її,
бо вона цього хоче.
Або ж цього хочете ви.

58

Кажете горі: іди — іде.
Людину кличете —
не озивається.

59

Прислухайтесь і почуєте,
як по той бік дзеркала
цокає годинник.

60

Лише праведник
завжди не прощений.

61

Два види людей:
homo sapiens
і чоловік одружений.

62

Збуваються бажання світлячків.
Усе таємне стало явним.
Які підступні наші відкриття!

63

Як тихо!
Якби не ця тиша,
було б чути голос Бога.

64

Одного разу «сівши» на перо,
як важко потім лікуватись!

65

Поет борги вертає словом.
Навчіться не прощати поетам.

66

Осіннє листя
нашіптує пророцтва.
Нам їх переповідають ті,
хто впав так низько,
що здатний розчути.

67

Усе життя господар
хліб нарізає,
і кожен раз ножем
до серця дістає.

68

Куди яблуко — туди і яблуня.
Аж поки в люди не виведе.
Мати є мати.

69

Як молилися люди,
так і моляться,
тільки на місці образів —
тепер дзеркала висять.

70

Не спасете душі,
поки світла від вогню
не відділите.

71

Від квітки до людини
бджола мед носить.
Гасло:
обійдемося без посередників.

72

Свіже сіно.
Косою пахне.

73

Життя одним руки викручує,
іншим рукави.
А таке враження,
що страждають однаково.

74

Чоловіче, не покидай
жінки надовго,
бо від розмов людських завагітніє.

75

Межа межі не переступить.

76

Наставив каштан свічок —
усі за упокій.
А людям — аби світло.

77

Лише негідники
заслуговують
цілковитої правди.

78

Збудуй для пташки клітку,
аби вона знала, що вільна.

79

Людство
до рушничної цівки зазирає,
наче в замкову щілину.

80

Завжди дзвін голосом повний,
хоча й вінцями донизу
підвішений.

81

Рукам холодно.
Не тому, що рукавиці
ворогам роздав,
а тому, що друзі
здалеку вітаються.

82

Найстрашніша кара:
бути прив’язаним
до стрілок годинника.

83

Усі сліпі.
Одні від темряви,
інші від світла.

84

Так гарно про чоловіка говорили,
аж він злякався,
гадаючи, що помер.

85

Одне одному на гріхи вказуєте.
Краще б ви бліх підковували.

86

Сонце зійшло.
Кожен переконаний,
що на його городі.

87

Ви ще не такі сановиті,
щоб кожен мав свого півня,
але вже настільки поважні,
щоб вимагати, аби півень
кукурікав для кожного окремо.

88

Хто в кров мачав,
тому сіль не солона.

89

Коли не прокинетеся — темно.
Люди, не забувайте
очей розплющувати!

90

Будьте обережні,
на лаву сідаючи,
бо й не зогледитесь,
коли її до суду віднесуть.

91

Над усіма володарями городів,
завжди зверхником буде
володар меж.

92

Рівність ваша — насильство.
Істинна справедливість —
це як Бог дасть.

93

Похорони.
Чоловіки сльози ховають.

94

Кожна весна —
лише офіра осені.

95

Пастух бедриків
на поетесі одружився.
Бедрики недоєні.

96

Заєць із зайчихою
за лапи побралися.
Вуса конюшиною пахнуть.
А коли цілуються — медом.

97

Не виросте дуб,
поки свиня голодна.

98

Людина, наче яблуня,
у котрої від плодів
гілки ламаються.

99

Мужі, кидайте воювати.
Достатньо тієї крові,
що жінки проливають.

100

Чоловік життям іде,
наче базаром.
Молоді жінки яблука продають,
старі — картоплю.

101

Найгустіший ліс —
самотнє дерево,
до якого ви прив’язані.

102

Куполи жіночих грудей
здіймаються —
церква Дон Жуана.

103

Варто очі заплющити,
і така тиша настає,
що чути, як з другого боку планети
жінка роздягається.

104

Поет для світу —
те ж саме, що Арон
для недорікуватого Мойсея.

105

Рідко який чоловік
одним ребром відбувся.

106

Чоловік від укусу
бджоли помер.
Жінка — пасічник.

107

По один бік хати —
колиска,
по другий — труна.

108

Дерева на похорони
садівника зійшлися.
Сад.

109

Дотепер ровер пам’ятає,
як чоловік жінку
на рамі возив.

110

Людські серця,
наче пташині гнізда.

111

Жінка у гумових чоботах
до колін —
добродійка.
Жінка у рукавицях
до ліктів —
пані.

112

Віддали пса на науку
до людей.
Кусатися вчиться.

113

Ранок — білий віл
зі сльозою в оці.

114

Вечір — чорний півень
на сідалі.

115

Ніч, як помисли людські.

116

День, наче пір’їна
в перині з приданого.

117

Задихається чоловік,
а в очах у ближнього
жодної ополонки.

118

Із усіх послів за щастям
найбільша надія на равлика.

119

Груша яблук вродила.
Стара стала, пам’ять не та.

120

П’яний тракторист
дорогу переорав.
Останній зв’язок зі світом
село втратило.

121

Колись коням луг снився,
а тепер вуздечка.

122

Якби відсутність глузду
компенсувалася б грішми,
більшість із нас
жили б вельми заможно.

123

Розпочинаєте балакати з яйцем,
а закінчуєте зі старою куркою.

1996
© Василь Слапчук
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні