укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44609, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.02.24
Роздрукувати твір

Йосип Струцюк

ПЕРЕД  ПАМ'ЯТНИКОМ


Уже зірвали маскхалат
з тонкого поліетилену
і якось невпопад й невлад
вІн з висоти у натовп глянув.
І заперечити не встиг,
як вгруз у постамент всім зростом.
ПЕРЕД  ПАМ'ЯТНИКОМ
ТАРАСОВІ ШЕВЧЕНКУ В ЛУЦЬКУ
Уже зірвали маскхалат
з тонкого поліетилену
і якось невпопад й невлад
вІн з висоти у натовп глянув.
І заперечити не встиг,
як вгруз у постамент всім зростом.
Отак поставили - і стій.
Стояти ж в бронзі не так просто.
Й не стерпів хтось: — Ну говори!
Хіба не рад новому дневі?
Глянь — українські прапори
підперли українське небо!
А площа все росла й гула,
але чомусь вона не рідна.
Затис в кріпацький свій кулак
круте козацьке підборіддя.
Задумався. А чи згадав
недавню нашу веремію.
Звичайно, то не їрунда,
а він по-іншому не вміє:
навідмаш правдою — в лице,
якою б не була та правда!
І буде мічений за це
як зліва, так, можливо, й справа.
Він скаже нам: "Раби Москви,
варшавське сміття ви й понині!
Скажіть, чим хвалитеся ви?
Що не в усьому, може, винні?
Що вас сюди, на цей майдан,
недавно ще, як бидло, гнали..»
" Звичайно, то не їрунда,
а він, бач, іншого не знає.
Він знає тільки, що навпроти
такий же лисий, як і він,
не кантувався без роботи,
і не одного з глузду звів.
І так же йшли тоді до нього.
І ті ж ішли. І майже з тим.
Звичайно, слово важить много,
якщо на кант його звести.
І зводили. В горлянки впершись,
аж вивертали животи.
Як і останнім, так і першим,
прийшлось крізь той шабаш іти.
І сонце меркло у зеніті,
і стали тіні невиразні.
І той, навпроти, у граніті,
приймав парад повзучих блазнів.
Здригалися від оргій стіни:
"Да здравствует!" і "Хай живе!"
А із трибун оті, постійні,
вели в абсурд народ увесь...

        І викинув Шевченко руки,
        а виявилось — рук нема.
     — Якщо такі терпіти муки,
то краще, хлопці, — в каземат.
 І вниз ступив у натовп людський
 з бучного свята — просто в будень.
    — Якщо вже збракло місця в Луцьку,
    то тут стояти я не буду!

1965
© Йосип Струцюк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні