Опубліковано: 2008.03.23
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Вiкторiя Тищенко

МЕТРО

Длинный туннель, проходящий, наверно, сквозь вечность;
свет, словно мост в мир неведомый, потусторонний;
будто из кожи, угрем выползающий поезд.
Что и кого он везет? Куда едет? Откуда?
Примет меня – или мимо промчится, крылатый?
Мне неизвестно, я просто к черте подхожу в ожиданье.
Голос работника станции мне говорит: осторожно.

2003
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/12488/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG