Опубліковано: 2008.03.30
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Олександр Товберг

Поэзия Владимира Набокова


О, как пронзительно и просто
Стихи восходят в глубине –
Серебряного века остров
Всплывает к памяти во мне.

О, нет, мой друг, не в этом веке
Другие вспомнят, и не здесь –
О стихотворце, человеке,
Который был, который есть.

Неторопливое движенье,
Округлый взмах его пера,
И холод головокруженья,
И нежеланье умирать.

И горькая его Россия
В чужих зрачках березняком
Мелькнёт неистово-красиво,
Янтарным канув мотыльком.

О, бабочка-душа, Психея,
Так прихотлива и чиста –
И плачет маленькая фея,
Уверовавшая в Христа.

7,13.10.05

2005
© Олександр  Товберг
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/12608/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG