укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44609, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.04.19
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МП-148

Непонятное родство есть между мной и летним громом,
полосой от самолёта и берёзовым стволом.
Каплет сок из-под коры - и, значит, ствол недавно сломан -
что же, смело делай дело, мой закрытый перелом.

Вспышкой света дразнит линии электропередачи,
реет гордым альбатросом, но никак не мельтешит.
Я возьму кусочек неба, меткой счастья обозначу -
и минут через пятнадцать будет он парчой расшит.

Я лечу, лечу над миром, и теряют тяжесть шлаки,
и контакты со Вселенной проявляются в мозгу,
несмотря на то, что я на элегантном "кадиллаке"
никогда уже проехать без шофёра не смогу.

Ничего, что не прошёл через зачёты в институте:
мне и здесь совсем неплохо грызть травинку в гамаке,
а подует сильный ветер - я как будто на батуте,
и внутри меня блаженство, словно воздух в поплавке.

Предо мною - королевство разлохмаченных полотен,
перекрёстки незатейливых заоблачных дорог...
Для студентов этот мир был до смешного мимолётен,
а для гномов и русалок и по сей момент он строг.

Заходите и довольствуйтесь, мои островитяне,
холодком, дождём и ванной из кленового листа.
Всё бесценно и бесплатно: ни динаров, ни юаней
не возьму я, ибо знаю, что такое нищета.

Жаль, что бабушки в деревне не велят мятежным внукам
окунуться в душ мой тёплый в виде капелек росы.
И тоску мальчишек славных я ловлю по гулким звукам
быстро тающей на небе реактивной полосы.

И пускай зияет чернью пустота под монопланом -
кто из смертных опровергнет суть закона моего:
между хилым мальчуганом и могучим ураганом
есть прямое и немножко непонятное родство...

1992
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні