укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44609, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.05.07
Роздрукувати твір

Неумелое стихотворение

Мне говорили неумело,
Что у людей бывает тело,
Мне верить в это ни к чему.
И не поверил я ни разу
Во всуе победивший разум,
Коль скоро судят по уму.

Расслабившись – об эту силу
Я не увидел некрасивых,
Зато полным полно слепых.
Но их – в отличие от зрячих –
Их не отложат в долгий ящик,
Их Бог вкусит от правды их.

Блажен, кто  смолоду был голод,
Блажен, чей огород был полот,
И чей не полот был, блажен.
Блажен, кто жил, себя не пряча,
Чья полусовесть полузряча
И смелых выпадов мишень.

Блаженны те, кто поднял выи
В его минуты роковые,
Блажен, кто не лишился вый.
Но стал ли йотой ближе к Богу,
Кто говорил и чаял много,
Чудак благоглаголивый?

Все мы хоть в чем-то будем правы,
Все мы с восторгом грызли гравий,
Не ведая на то причин.
Один – сосал, инакий – хрумал
И некий очень некий думал,
Что нам тепло, когда кричим.

Оставим кадр лесоповала.
Сыр выпал, буря миновала,
Теперь поди да попляши.
Часы любви, стаканы, метры,
Рубли, но там, где были кедры,
Теперь стоят карандаши.

Теперь мы можем слыть любовью –
Невольной участью любою
Нам стоит это окупить.
Но всякое такое чувство
Грозит оставить место пусто,
Как говорят, полож да выдь.

Прости нас Бог и век наш шалый,
Нам вдруг обидно за державу,
За взгляд в еешни закромы.
Тщета старух и попки граций.
Так чьи ученики постятся?
Бы нам не дергаться, а мы

С пелен пускаем стоки в степи.
Земле – ей что? – землица стерпит,
Но стока стоков стерпит ли?
Рефрен: мы все в плену у средства.
Земля, куда б на ней ни деться,
Мала, а человек пытлив.

Но пред планетой мы весомы
Не больше сонма насекомых,
Не далее, чем мумие.
Гляди, того гляди и скинет –
Наедине к небесной сини
Помчатся сини вод ее.

2008
© Микола Ширяєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні