оглушлива пустка
зяяння дзвінкої тиші
метроном у грудях
очікування вибуху
ground zero
кожного

сліди вітру по скелі
дощу по хвилях
звуків доріжкою

невсамітненість наодинці
привиди
янголи
байтові потоки
зливою у волоссі
спогадами
під шкірою
невигойністю скапки під нігтем

топлення морозива на асфальті
зіспорсування в минуле
колін у йоді чи землі
високих меблів
просторих шаф
давно зрубаних дерев
знятих маршрутів

не стає забуття
рахувати секунди
копійки на каву
на мороз
на літо
на все добре

зворотний відлік
самоти у натовпі
саме тих
продуктивних сил
виробничих стосунків
схематичних малюнків
свого кола
ground zero
playground

які яскраві
нестерпно яскраві ігри
у цих дорослих
на яких ми
так непомітно перетворилися
...