Стояли на рейках.
Чекали старого трамвая.
Хоч доля померла,
Та наше життя ще триває.

Нічніє, нічніє...
Черемха цвіте і каштани...
Цілується вітер із вітром –
Немовби востаннє.

І ми такі самі...
Як ідоли в дикому полі.
Ми родимо пісню
Під музику болю.

В нас нерви – як згустки
Колючого дроту під струмом.
А скіфи й етруски
У генах нагулюють думи.

Печаль дерев’яна.
Життя моє словом зосталось.

З холодного крана
Червона вода засюрчала...