укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44612, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2006.11.11
Роздрукувати твір

Богдан-Ігор Антонич

СМЕРТЬ ГЕТЕ

Відчини, мій Фрідріху, вікно,
Хай погляну на широкий світ.
Бачу чорне незбагненне дно,
А над ним золототкану сіть.

Привиди кружляють наді мною,
Постаті, що їх колись творив.
Прилітають з правдою сумною,
Що останній буде цей мій зрив.

Березневе запашне повітря,
Навкруги весни передчуття.
А для мене гострить срібне вістря
Смерть і скоро перетне життя.

Вийди на хвилину, Екермане,
На момент лиши мене самого,
Хай душа із вічністю зістане,
Щоб полагодити справи з Богом.

Чую призов із землі, від споду,
Чую подих вічності глибокий,
Чую з-за вікна холодний подув,
Льодові, скляні, драпіжні кроки.

Вже приходить срібна смерть до мене,
Вже стає навшпиньки за дверми,
Серце з жаху стукає шалене:
Що є там? Навіщо світ німий?

Друже мій, навіщо ти мовчиш?
Парка нитку розірве прожогом.
Вже не потішай мене, залиш!
Хочу поладнати справи з Богом.

Все моє життя – одне змагання
За гармонію людини й Бога.
В осені мого життя й зарання
Я все чув, що людська правда вбога.

Кожний день для мене був щаблем
До нових, до невідомих тайн.
Вічно таємниць горіх гризем,
Вічно є для нас таємний Райн.

Кожний день для мене був щаблем,
Що веде в найвище недосяжне,
Вічно в незбагненне ми пливем,
Лиш воно для нас є вічно важне.

Я творив з життя великий міт,
Я шукав тебе, о божественна казко.
Хоч на плечах більш вісімдесяти літ,
Все-таки вмирати важко.

Аж пізнав я таємницю міту,
Де в Європу перша йде дорога,
Вивчився я в грецьких майстрів заповіту,
Як людина може сотворити Бога.

Аж тоді дійшов я до мети
Та здобув заклятий казки край,
Аж тоді заграв огонь святий,
Я сказав хвилині: ”Все тривай!”

А тепер пануй над мною, смерті владо,
Та не цілого мене захопиш,
Я – твій спадкоємець, сонячна Елладо,
А лишуся – тайним радником Європи.


2006

Написано 31 березня – 2 травня 1932 р.

© Богдан-Ігор Антонич
Текст вивірено і опубліковано: Олександр Різник

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні