укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44609, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.06.16
Роздрукувати твір

Данило Кубай

Сестина сходам до пам'ятника Маґдебурзькому праву

Спека світлом огортає,
на вустах тремтить вогненно
послизаннями на сходах
перекинувшись на вітер,
розкидає тіні бляклі,
затинає в русі місто.

Непролазнішає місто,
вихлоп листя огортає,
водіїв обличчя бляклі,
очі зиркають вогненно —
прагнеться змагати вітер
чи пивасити на сходах,

до Дніпра тінявих сходах,
що пустило в серце місто,
ніжне жало, свіжий вітер,
що крайсхилля огортає,
на «ярмі» блищить вогненно
над фігури стомно-бляклі.

Монументи завжди бляклі,
як розсипані по сходах
скельця зблискують вогненно,
нам засмічуючи місто.
Посмітюшність огортає,
нездоровий, тхнилий вітер.

Хай би все поздув той вітер,
всі ці етикетки бляклі,
все, в що людність огортає
взяте під бухнуть на сходах,
продуковане цим містом,
що жере себе вогненно.

Хочеться ректи вогненно,
а не просто гнати вітер
марно струшуючи місто…
Радощі сумнівно-бляклі,
шепіт парочок на сходах
передсоння огортає.

Сутінки вогненно-бляклі
вітер зкочує по сходах,
тиша місто огортає.

2008

Автор дозволяє необмежено поширювати точні копії цього тексту за умови збереження цього повідомлення

Сестина — середньовічна поетична форма, що передбачає заміну римування на повторення слів, на які закінчуються рядки, у певному порядку (див. вище, форму дотримано). В фінальній трирядковій строфі все одно мають бути всі шість слів.

© Данило Кубай
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні